Глава 32

Я ледве трималася на ногах. Дихання було поверхневим, серце стукотіло шалено.

Класна кімната здавалась занадто тісною, шум занадто гучним.

Я знала, що не можу залишитися тут ще хвилину.

Під виглядом «тільки вийду до туалету» я кинулася коридором.

Моє тіло горіло напругою, і я просто хотіла хоч на мить відчути полегшення.

В туалеті я швидко витягла пакетик, що ховалася в сумці.

Дозування невелике —все як радили знайомі.

Перші вдихи принесли коротке полегшення, дихання вирівнялося, і я відчула дивну легкість.

— Добре… — прошепотіла я, спираючись на стіну.

Але цей спокій був лише ілюзією.

Коли я поверталася до класу, світ навколо почав обертатися.

Слухати викладача я вже не могла, шум у голові зростав.

І тоді це сталося. Серце заколотилося шалено. Дихання стало частим і рваним.

Руки і ноги затремтіли, а тіло наче втратило контроль.

— Еллі? — почувся здивований голос поруч.

Я не могла відповісти. Серце боліло, очі тремтіли, світ навколо затьмарився.

І потім… судоми. Я відчувала, як ноги підкошуються, руки б’ються об підлогу.

Сильний спазм пронизав все тіло. Світло стало яскравішим, звуки гучнішими.

— Еллі! — хтось закричав.

Клас миттєво завмер. Діти з мого класу виглядали шокованими, не розуміючи, що відбувається.

— Пол...— промайнуло в голові.

— Ти… ти в порядку? — тихо промовив вчитель, коли я трохи оговталася.

Я кивнула, хоча всередині ще залишалася буря.

— Так… — прошепотіла я, ледве чутно.

Вчитель міцно притиснув мене ще раз.

— Зараз ми з цим розберемося, — сказав він. — Ти не одна.

Клас спостерігав, а я відчула, як безпорадність і страх змішуються з полегшенням.