Глава 30

Відчуття напруги в мені наростало день у день.

Кожне повідомлення Пола, кожен дзвінок, кожен його дивний погляд — і я відчувала, як всередині стискається клубок. Вчорашня розмова з ним здавалася спокійною, але всередині мене бушувала буря.

Я намагалася її ігнорувати, намагалась займатися чимось буденним, але вона нікуди не зникала. І ось сьогодні це знову стало явним. Я стояла на вулиці після школи, і серце б’ється швидко, наче воно саме вирішило втекти. Я відчула, як руки тремтять, а дихання стає коротким. Панічна атака раптом вирішила дати знати про себе знову.

— Еллі… тільки не зараз… — прошепотіла я собі, намагаючись заспокоїтись.

Я йшла повільно, намагаючись зібрати себе в купу, але навколишній світ обертався, шум машин здавався гучним, а люди — як тіні, що наступають на мене.

І тоді я зустріла їх — деяких знайомих з району, де живе Пол разом зі мною.

Вони посміхалися і кивали, наче старі друзі.

— Ей, Ел! — вигукнув один із них. — Слухай...не хочеш трохи розслабитися?

Я моргнула.

— Що ти маєш на увазі? — спитала тихо.

Він простягнув мені маленьку фольгу, на якій було щось, схоже на суху траву.

— Просто спробуй, — сказав він. — Легке. Ти відчуєш, як вся напруга піде.

Я відступила на крок. Мій розум кричав: не роби цього… Але тіло, тіло хотіло іншого.

Цей клубок тривоги всередині мене, який не давав спокою, який змушував серце битися, руки тремтіти і дихати поверхнево… Раптом відчула: я хочу, щоб хоч щось полегшило це.

— Добре… — видихнула я, беручи невеликий шматочок.

Перші кілька хвилин були дивними. Світ наче трохи розслабився, шум навколо став тихіший, а серце — більш спокійним. Я відчула, як напруга поволі відступає.

— Ей, ти в порядку? — спитав той хлопець, помітивши моє обличчя.

Я кивнула. І вперше за довгий час відчула легкість. Наче хтось зняв тягар з плечей. Але, водночас у мене промайнула думка: це неправильно… але чому мені зараз так добре? Я знала, що це тимчасово. Але, поки це «тепло» розливалося всередині мене, я намагалася не думати ні про Полa, ні про повідомлення, ні про нічні сварки. І тоді я усвідомила: я готова ризикнути ще раз, бо відчуття полегшення зараз було важливішим, ніж будь-яке правильне рішення.