Глава 23

Квартира. Вечір. На кухні пахне прянощами й домашнім печивом. Пол миє посуд, а Елі сидить за столом і щось малює фломастером.

— До речі, — сказала вона невимушено, не піднімаючи погляду, — ти розбив сьогодні не одне серце на тих зборах.

Пол обернувся, витираючи руки рушником.

— Що?

— Не прикидайся. Мама Ліани, мама Нікі, мама Кріс… Ти що, взяв за правило спокушати всіх жінок до 40, які мають дітей?

Він зітхнув і сів навпроти.

— Ти все бачила?

— Я — все бачила, — хмикнула вона. — А як та одна торкнулась твого плеча… Я аж зошит випустила.

— Ну-ну, може, вона просто показувала, куди йти?

— Та вона показувала, куди їй — у твоє серце. І в спальню.

Пол захихотів.

— А ти ревнувала?

— Ха! Я? Просто… не хочу, щоб ти втратив пильність. Сьогодні — легкий флірт, а завтра — вона приносить пиріг зі словами «Можна я залишусь на ніч?».

— Добре, — посміхається він, нахиляючись ближче, — тоді офіційно повідомляю: я в небезпеці. Всі жінки світу хочуть мого серця.

— А ще твоїх рук, плечей і того виразу обличчя, коли ти читаєш рахунок у ресторані.

Він розсміявся.

— А ти, пані ревнивка, що зробиш, щоб утримати мене в сім'ї?

Елі підняла брову, вдаючи роздуми.

— Ну… можу спекти печиво. Хоча я трохи підпалила одне.

— Приймається. — Він простягнув руку і потяг її ближче. — Бо найкраще, що я бачив сьогодні — це ти, коли бігла обіймати мене.

— Ну а як інакше. Хтось же мав поставити на місце ту армію "майже розлучених".

Він усміхнувся.

— Добре, що в мене вже є одна занадто розумна дівчина в житті. Інших не треба.

— Ага, ще трохи — і напишеш про мене дисертацію. "Феномен ревнивої принцеси".

Пол підморгнув:

— Із захистом на відмінно.