Вбий мою любов

Глава 18

Ранок був дивно спокійним. Сонце обережно пробивалося крізь штори, малюючи теплі плями на підлозі. Я прокинулася не від тривоги — а від запаху кави.

Пол стояв біля кухонного столу, у світлій сорочці, злегка розпатланий. Побачивши, що я вийшла з кімнати, він підняв очі й усміхнувся.

— Доброго ранку, сплячко.

Я сіла на стілець, трохи втягнувши плечі.
— Я вже спізнююсь на заняття…

Пол лише зітхнув і поставив переді мною чашку.
— Сьогодні не йдеш.

— Що? — я здивовано підняла брови.

— Елі, — він нахилився трохи ближче, його голос був спокійний, але непохитний, — після того, що сталося вчора, ти маєш право просто відпочити.

Я хотіла заперечити, але він поклав долоню на стіл, поруч із моєю, не торкаючись, просто даючи відчути — він поруч.

— Не потрібно бути сильною щодня, — продовжив він. — Іноді найсміливіше — це просто дозволити собі паузу.

Я опустила погляд у каву.
— Ти і в правду зараз наче мій батько, — тихо засміялась я.

Пол ледь посміхнувся:
— Ну, я ж не проти побути дорослішим у цій розмові.

— А що ти скажеш моєму керівнику? — запитала я.

— Я скажу, що ти сьогодні вчишся дихати, — відповів він серйозно, але очі його світилися теплом.

Я всміхнулась. І вперше за довгий час відчула, що можу просто бути. Без тривоги. Без страху. Лише день, який дозволяє видихнути.

Подобається

#6611 в Любовні романи
#2770 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 19.03.2026