Пролог

    Острів Шербей, відомий у простонароді як острів Відьом, завжди був таємничною землею. Він розташований на захід від портового міста Тадея і належить до Імперії Ксайрус, але тут панували власні правила.

      Цей острів має свою витончену і неповторну красу, тут є густий ліс який здається безкрайнім та у якому сховалися лісові мешканці, і що дарували чаклунам цілющі трави, височіли поля, які тутешні мешканці дбайливо засіювали, щоб залишатися незалежними від Імперії.

     Острів є домівкою, тихою гаванню для відьом та чаклунів, Їх тут не засуджували за відсутність благородної крові, а поважали за їхні здібності. Хоча острів приваблював і звичайних людей, вони казали що краще будуть терпимі до темпераменту відьом ніж до зневажливого ставлення аристократії. Проте заїжджі довго тут не затримувалися — одне необачне слово сказане в їх адресу і ризикуєш бути проклятим, а то й того гірше прокляне на якусь «веселу» хворобу. Потім спробуй докажи що все через прокльони, і не через нерозбірливі зв'язки!

     Неподалік від серця острова є галявина де росте старий бук. Він був настільки старим, що за легендами бачив ще Першу Відьму. Його могутній стовбур був порізаний іменами закоханих, а в дуплі білки зберігали свої запаси. Це улюблене місце для місцевої дітвори. Тут на галявині ростуть багато цілющих рослин, весною можна назбирати біля бука диких ягід, та і сам бук виглядає дивакувато що надзвичайно подобається дітворі, а от вже підлітки ідуть сюди щоб вчитись вибирати з поміж усіх рослин самі правильні. 

     Беладонна, юна відьма з золотисто-русим волоссям, сиділа на краю галявини і звірялась з книгою по травництву. 

     - М'ята перцева, меліса, листя і плоди глоду і ромашка. Компоненти для заспокійливої настойки готові. - Коментувала собі, і відірвавшись від книги, подивилась на рослини які були розкладені біля мене, однією рукою почухала собі кінчик носа. - Так далі... - Продовжувала я бубніти собі під ніс. - Заспокійливий компрес при ранах. Треба листя лопуха, корінь алтеї і чистотіл. - Перерахувала собі і дивилась на компоненти перед собою. Не вистачає коріння алтеї та чистоліла.

    - Де там Маркуса носить! - Недовольствувала я. - Обіцяв що скоро принесе. - Я відірвалась від книги і заозиралась навколо в пошуках Маркуса. - Треба ще десь корінь мандрагори на цьому Богами забутому острові знайти. - Я знову повернулась до книги.

     ​Раптом мою увагу привернув голос молодшої сестри, Дафни.

     - Сестро допоможи! - Занила Дафна трясучи мене за плече.

     - Дафно я трошки зайнята, давай пізніше. - Відмахнулась від неї, та продовжила далі читати книгу по травництву.

     - Беладонно це серйозно! - Продовжила та. - Хедрік відрізав мені косу!

     Її слова стали громом серед ясного неба! Я відірвалась від книги та поглянула на сестру. Та була заплакана з червоними очима та своїми маленькими ручками зтискала свою сукню, намагаючись стримувати сльози, а її вже коротке волосся розвіював вітер. Від цього видовища в мене руки зачесались від бажання поколотити когось. Хедрік — син заїжджого торговця — завжди був надокучливим. Але цього разу він перейшов усі межі.

     — Де він? — прошепотіла я, мій голос був небезпечно тихим.

     Дафна вказала на дерево на якому сидів цей сопляк та сміявся. 

     "Ти догрався малий." - Подумала я.

     Я закрила книгу та поставила її біля трав зібраних разом з Маркусом та піднялась зі свого насидженого місця, попрямувала до бука, сестра пішла за мною хвостиком. Підійшовши до дерева я підняла голову і подивилась на нього вперши руку в бік а іншою поманила його вниз. Той почав гиготіти.

     - Що велика відьма неможе піднятись? - Почав цей не дуже розумний малий.

     - Хедрік злась по чесному, або я коли полізу за тобою то ти звідти злетиш і не факт що приземлення буде м'яке! - Крикнула йому. Та все марно, той почав вертіти косою Дафни то-сюди, то-туди. Це підбішувало!

     - Стара це розбірки молодих, - почав той. - Нелізь!

     Від цих слів я розлютилась ще дужче!  "Стара!" - це слово було останьнею краплею в чаші мого терпіння. На кінчиках пальців заіскрилась магія, а з язика так і проривався прокльон. Сестра зрозуміла що тут пахне смаженим, і відступила на крок назад. Я лише холодно посміхнулась. Підійшла до дерева та поклала нього руку. Я відчула бурлящу навколо магію і направила імпульс магії в дерево щоб воно почало трясти гілками.

     Згори почула верезг. Підняла голову.

     -Ну що, незбираєшся злізати? 

     Той замотав головою міцніше вцепившись в гілку дерева. "Сам винен!" Я послала новий імпульс до дерева і те почало сильніше трясти своїми гілками. 

     - Хедрік верищить  як свинка, коли її зарубують! - Це вже почали діти довкола гигоніти.

     Дерево не переставало трясти гілками. Врешті-решт, Хедрік не втримався та впав, призимлившись на спину. Слава Богині він був невисоко. Від цього видовища всі притихли. 

     Опустивши руку від могучого ствола дерива, я почала повільно рухатись до нього. Хедрік в свою чергу почав скиглити. Я опустилась біля нього та подивилась в його очі.

     - От ти й спустився. - Він притих і з жахом дивився на мене. - Незбираєшся нічого зробити?