17. 

Хоч місто тільки прокидалось й дороги були вільні, таксі плелось по ранкових вуличках так повільно, що я з останніх сил стримувалась, щоб не зробити сонному водію зауваження. Тому, коли нарешті з-за багатоповерхівки випірнули стіни лабораторії, де працював Саша, я ледь на ходу не вистрибнула. 

Саша чекав мене на вході з якимись паперами в руках та дорогоцінною баночкою в зіп-пакетику. 

– З тебе кава, – усміхнувся привітно, підморгнувши стомленими очима. – Я тут ледь не з ночі, просто валюсь з ніг. 

– Ходімо в кав'ярню, я там з таксі виходила, вона наче працювала. – звісно мені хотілося почути все якомога швидше, та по стану Сашка бачила, що він на ногах ледь стоїть. 

***
Аромат кави та гіркуватий присмак трохи заспокоїв мене. 

– Ну ж бо, не тягни! – смикнула Сашка за рукав, побачивши, що його чашка вже пуста. 

– Данко, ти як завжди, нетерпляча! Гаразд, бо зараз очима мене пропалиш! Суть в тому, що для 90% таблетованих ліків у якості наповнювача використовується крохмал. За винятком капсул, але ж у нас і не капсули. 

– Іі??

– Крохмал зазвичай займає від 15 до 20-30 відсотків самої таблетки, все інше – діюча речовина, чи інші наповнювачі. 

– Саша! Я не витримую, можна ближче до діла!

– Гаразд, тільки з тебе ще кава потім! В твоїй таблетці крохмалю… 5  відсотків. Може трохи більше, але я не заміряв аж так детально. 

– Боже, ти мене з розуму зведеш! Що це означає? Хоча… стривай… А що ж тоді в таблетці?... – потроху почала розуміти я. 

– О, яке гарне питання. А в таблетці моя люба, те що і має там бути. Діюча речовина.

– І все? 

– І все. Вся таблетка. Буквально. Тобто діюча речовина – це десь 95% таблетки.

– Тобто… 

– Шалена концентрація. Я перелопатив купу довідників. Цей препарат з такою концентрацією діючої речовини не випускається. Взагалі. 

– Так… – я відставила свою чашку з кавою. Нарешті шалений азарт та адреналін почали витіснятись страшним розумінням двох речей. Перша: я дарма не повірила Адаму… За час нашого химерного знайомства він не брехав мені ні разу… Він дійсно випив тоді всього одну таблетку. Ця та інші думки болючими молоточками застукали в скронях, викликаючи шалений головний біль.

– Данко, суть в тому, що те, що ти знайшла – вже не ліки, а зброя. До того ж, дуже “розумно” створена. Знімаю капелюха перед тим, хто до цього додумався. Це – ідеально, бо прикопатись ні до чого. Людина пила свій антидепресант, а потім, чисто випадково прийняла більшу дозу. Чого, коли і як – розбиратись слідству. Але без самих таблеток зробити це нереально. 

– Маєш на увазі, що хтось сам “зробив” такі таблетки? 

– Це звучить фантастично. Потрібна апаратура, як мінімум. Знання ще. На жаль, таблеточка наша від вологи трохи розкисла, але візуально, що я зміг побачити – її не відрізнити від “правильної”, фабричної. Тому, зробив, чи купив десь на чорному ринку – я не можу тобі сказати. Бачу лиш те – що це не аптечні безпечні ліки, а знаряддя вбивства… 

– Саш… ти не уявляєш, як мені допоміг! 

– Лети вже, пташко! Потім поговоримо, бо зараз, бачу по твоїх очах, ти маєш комусь розповісти, про те, що дізналась… 

– Так і є! Дякую! – я схопила куртку, ледь не перевернувши свою пусту чашку. Мені треба терміново поговорити з Адамом!