38 розділ

Марк

  — Марк, а у тебе є дівчина?

  Я подивився на дівчину. Вона чомусь почервоніла, і ще більше притиснулась. Я посміхнувся й обережно прибрав її волосся, яке закривало обличчя, за вухо.

  — Вже немає.

  — Вже?

  — Була, але коли я їй сказав чому мені потрібно сюди їхати ми розійшлись.

  — Ти шкодуєш?

  — Чому? Я її не любив. А зараз у мене є ти.

  — Якщо ти її не любив, то чому ви зустрічались?

  — Аль, щось сталось?

  — Ні, просто цікаво.

  — Твій батько, Кріс, я — ми виросли не в такому світі, в якому виросла ти. Там ти тільки народилась і мала б вирости, але через деякі обставини, ти там не росла. І це напевно на краще.

  — Чому?

  У її голосі я почув біль, подивившись на неї, вона ще плакала. Я обережно витер доріжки сліз з її обличчя і продовжив.

  — Я не кажу, що твоє життя було кращим, просто... Якби ти росла в моєму світі, ти завжди була б у небезпеці.

  — Все моє життя суцільна небезпека, — вона сумно посміхнулась, — А все-таки, чому ти зустрічався з дівчиною яку не кохав?

  — У нашому світі, одружуються за попередньою згодою. Коли народжується дівчинка, вона може бути обіцяна комусь з команди...

  — Тобто обіцяна?

  — Вона і той хлопець мають одружитися. Ця угода може бути між батьками, дідами й, навіть прадідами.

  — Зачекай, у дітей згоди ніхто не питає?

  — Ні.

  — Я не можу уявити як це. А якщо, хтось з них на багато років молодший за іншого, або кохає когось іншого.

  — Це немає значення. Якщо батьки дівчини старих поглядів, то вони будуть забороняти їй зустрічатись з хлопцями, щоб її чоловік першим її доторкнувся, поцілував... — я помітив, як Аля здригнулась, вона зрозуміла до чого я веду, — При тому, що для хлопців немає ніяких заборон, але зараз це вже трохи змінилось. А щодо віку, зазвичай чоловік старший за свою дружину на 10-15 років. Хоча я особисто знаю сім'ю де чоловік старший на 25 років. Якщо я не помиляюсь, то про це домовились їхні діди, коли дружини були вагітні. Але у них народились хлопчики, тому угоду виконали їхні онуки. Зазвичай, про це домовляються друзі, це може бути одна команда, якщо має народитись дитина в того хто нижчий за рангом. Якщо ж у головних, то угода складається з другою командою, при умові, що вони не будуть ворогами і, якщо це два спадкоємці, тобто перші у черзі на спадок, то у кожного є права тільки на свою команду. Вони можуть давати накази членам команди чоловіка або дружини, але тільки з їхньої згоди.

  — А якщо не спадкоємці?

  — Вони підкоряються партнеру. Таке часто буває. Особливо, коли слабші, щоб захистити свою родину і команду, одружуються з сильнішими. Слабших шантажують, роблять з ними, що хочуть.

  — Боже. А та дівчина, була обіцяна тобі? — в її голосі я почув ревнощі, і посміхнувся.

  — Ні. Мені обіцяна інша дівчина. Просто коли мені було 11 років, то вона зникла. Я її вже знав, і навіть встиг полюбити. Але доля склалася інакше. Коли мені виповнилось 18, батько поставив мене перед фактом, що я маю знайти дівчину, яка нікому не обіцяна, і почати зустрічатися з нею, а потім одружитися. Але я не міг з цим змиритись, і почав шукати ту дівчину.

  — Яка різниця у вас була? Ну, з тією дівчиною, яка зникла.

  — 11 років. Вона зробила найкращий подарунок мені на день народження, — Аля підняла очі і подивилася нетямущим поглядом, я посміхнувся, — вона тоді народилася. У нас день народження в один день.

  — Ти приїхав сюди через неї?

  — Так, і я її знайшов.

  — Зрозуміло, — легка посмішка, яка була на її обличчі, коли вона дивилася на мене, зникла, — Марк, можеш мене відпустити. Все-таки у тебе...

  — Дурненька, — я засміявся, дівчина подивилась на мене, — ця дівчина це ти. Я тебе шукав. Я і твій батько шукали тебе, твою маму і братів по всьому світові. Саме ти обіцяна мені, і я ще з дитинства полюбив тебе, і ніколи не забував. Якщо ти не віриш, то я можу це довести. І ти точно зрозумієш, що це правда.

  — Я вірю, але якби не вірила, то як би ти доводив це мені? — Я посміхнувся.

  — Пообіцяй, що не злякаєшся, — вона кивнула, — ти зрозумієш зі своєї реакції, я був з тобою кілька місяців після твого народження, і зараз я від тебе майже ніколи не відходжу.

  Аля нічого не розуміла. Я обережно схилив голову, і поцілував дівчину. Вона спочатку щулилась, але коли я поклав свою руку на її спину і погладив, то розслабилась і відповіла.

  *Така маленька, беззахисна. Головне, що моя. Тепер вона про це знає і в мене не буде приводів для ревнощів.*

  Це останнє про, що я подумав, тому що далі я випадково стиснув її талію, і почув тихий стогін. Здається, дівчина сама здивувалась, бо хотіла відхилити голову, але я її втримав.

  — Вас і на хвилину залишити не можна.

  Аля відсторонилась і заховалась своїм маленьким носиком мені у груди...