15 розділ

Аліна

  У записці було:

  "Доброго ранку! Аль, вибач, мене терміново викликали на роботу. Я постараюсь приїхати до обіду, і тоді почнемо робити вправи, щоб розробляти руку і ногу. Ліки проти застуди на столі у кухні. Випий їх після того, як поснідаєш. Якщо терміново потрібні прокладки, у ванній біля дзеркала кілька лежить. Коли буду їхати додому, куплю кілька упаковок. Якщо у Майло закінчиться корм, він у мене в кімнаті в контейнері."

  Дочитавши записку, я пішла у ванну. Біля дзеркала справді було кілька прокладок. Мені було не дуже зручно перед Марком, але якби вони мені не потрібні були, то він би вмовив мою маму, щоб вона дозволила відвести мене до гінеколога.

  Вмившись і переодягнувшись, я пішла на кухню. Я одразу подивилась чи є у Майло корм і вода. Корм у нього ще був, а от води не було. Я думала, яку воду йому дати. На моє щастя, на столі біля ліків було дві записки. У одній було написано, що і як пити, а у другій було:

"Якщо Майло вип'є всю воду, то можеш дати з крана. А щоб випити ліки бери воду на столі в графині."

  Я налила Майло води, і мала вже пити ліки, коли згадала, що спочатку потрібно поїсти. На холодильнику було багато магнітів. До одного з них була прикріплена ще одна записка: "Бери, що хочеш. Тобі потрібно набирати вагу."

  *Цікаво, скільки ще записок мене чекає?* — подумала я. Я поснідала, випила ліки, і подумала, що потрібно, щось зготувати. Адже, якщо нічого не робити можна і з глузду з'їхати, і я хочу якось віддячити Марку за те, що допомагає. 

  З гіпсом на правій руці важко, щось робити, але у психолога я писала лівою, і це було не так і складно. Знайшовши все, що мене потрібно я почала готувати. У процесі мені приходили різні ідеї для моєї книги. Я все поставила на плиту, сіла за барну стійку і почала писати. Процес йшов досить швидко, адже я знала чого хочу. Ще кілька днів тому я зрозуміла, що друкувати лівою рукою легше ніж писати. Тоді ж зрозуміла, що я не люблю свого "хлопця", це звичайна симпатія. Коли я написала половину нового розділу, в мене почали текти сльози. Майже одразу я зрозуміла, що це був приступ, якого в мене давно не було. Я пішла в кімнату, так швидко як могла. Підійшовши до своєї валізи я помітила, що від моїх ліків залишилась тільки упаковка. Я одразу почала шукати свій щоденник.

  Нарешті знайшовши його, я описала свій стан зараз, і через, що на мою думку він стався. Через кілька хвилин я заспокоїлась і сиділа на підлозі біля ліжка, коли згадала, що на плиті готується обід. Я пішла на кухню і почала готувати далі. Я була в навушниках, і несподівано мене ззаду хтось обіймає. Через рефлекс я замахнулась ліктем і повернулась. Мою руку зловили ще до того, як я встигала вдарити. І я побачила... Марка...