2 розділ

Марк.

  У мене сьогодні вихідний. Я вирішив піти на конкурс фігурного катання. На ньому будуть обирати людину, яка поїде представляти нашу країну на Олімпійських іграх 2022. Не те, щоб я дуже любив фігурне катання, але цим видом спорту хотіла займатися моя обраниця до того як зникла 13 років тому. 

  З того часу я з її батьком шукаємо цю дівчину. Вона зникла разом зі своєю мамою і братами. Спочатку нам зателефонували і сказали, що машину, в якій вони їхали, підірвали. Але коли прийшов водій, з яким вони їхали, він сказав, що вони живі тільки їх хтось викрав.

***

  Мені тоді було 11 років і я не міг повірити, що мою дівчинку викрали. Тоді я ніяк не міг допомогти їх шукати, але останні 7 років, відколи мафія мого батька перейшла до мене, я всіма силами намагаюся її знайти і здається мені це вдалося. 5 років тому я зустрів 9-ти річну дівчинку, яка була дуже схожа на ту яка зникла. Але я не був впевнений, до певного моменту. 

  Вона потрапила до нас у лікарню вночі після аварії. Її мама змогла приїхати тільки зранку і тоді я впевнився, що це точно вони. Якщо дівчинка дуже сильно змінилася, то її мама — не сильно. Тоді я і почав за ними стежити. Після виписки я все-таки вмовив Олену Володимирівну, так звати маму дівчинки, підвезти їх. Вона погодилась тільки за умови, що підвезу я їх тільки до Вінниці, а далі вони самі. Тоді я здивувався, що вони робили в Києві і, взагалі як вони опинилися в іншій області, якщо раніше вони жили в київській. 

  По дорозі ми розмовляли про різні речі, але про те, чому вони тут, було не дуже вчасно говорити. Ще в лікарні я дізнався, що дівчинку звуть Аліна, дивно, адже раніше в неї було схоже ім'я, але не таке. Вона просто сиділа на задньому сидінні й дивилася у вікно. Я кілька разів намагався з нею заговорити, але відповіді на мої питання були або так, або ні. Тоді я не зрозумів, що сталося, але потім її мама пояснила, що Аліна не розмовляє, тому що коли їй було 5 років вона дуже сильно чогось злякалася і з того часу не каже ні слова.

  Коли ми доїхали до Вінниці я помітив, що ця мила дівчинка заснула обпершись головою на вікно. І в її мами не було вибору, як погодитись, щоб я відвіз їх до самого дому. Скажу чесно Аліна дуже мені допомогла. Я б все одно намагався б якось переконати її маму, що 9-ти річній дівчинці буде важко з одною милицею і з накладеними на руку й ногу гіпсами пересуватися. Вийшовши з машини я поклав дівчинку головою на подушку, яку дістав з багажника машини, і вкрив теплим пледом. 

  По дорозі в якесь село, я все-таки завів розмову, чому вони живуть тут. Тоді я дізнався, що після вибуху машини, їх викрав брат батька Аліни. Її дядько завжди заздрив брату. Спочатку, коли дізнався, що мафія їхнього батька, за правилами, перейшла старшому братові, а не йому. Потім після одруження думав за, що йому дісталася така прекрасна дружина, а після того, як в них народилася донька взагалі з глузду з'їхав. Він хотів викрасти всю його родину. Тому чоловікові було байдуже, що два старших сини були йому не рідні. Він хотів, щоб його брат страждав. Але він не подумав, що водій тоді теж вийшов із машини, повернувся до дому і все розповів...

  А в Київ вони приїхали через черговий конкурс, якими журі вже дістали і дівчинку, і її маму. На жаль сталася аварія, через неї Аліні кілька місяців не можна було ставати на ліву ногу і розгинати правий лікоть...

***

  Зараз я сиджу на своєму місці, без особливої цікавості стежу за учасниками та тут оголошують її, мою дівчинку. Вона виходить на лід і починає свій виступ, майже не змінилася, крім того, що виросла. Але тут стається щось дивне, після закінчення одного з елементів вона на мить зупиняється...

  *Що сталося?* — подумав я. Але майже одразу дівчина продовжує. У мене погане передчуття. Тут стається непоправне, номер закінчується, Аліна приземляється на ту ногу яка в неї хвора і падає без свідомості. НІ! Тільки не це! Я одразу кинувся до неї...

  Дівчина пролежала без свідомості цілий день. На наступний день, звучить кнопка виклику у її палаті. Я одразу побіг туди. Коли я зайшов у палату, то перше, що побачив це глибокі карі очі. Вона подивилася на мене і я отямився. Підійшов до них, подав їй окуляри ручку та аркуш паперу, важко їй буде писати коли рука не згинається, і почав ставити питання. Після її відповіді, що вона хоче води її мама, яка сиділа біля неї, вийшла. А я сів поруч, щоб оглянути. Схоже вона досі не розмовляє, коли я подивився в її очі — побачив страх. Я її заспокоїв і вона дозволила мені зняти з неї ковдру. Коли я натиснув на гомілкостоп Аліна смикнула ногою і, здається, схлипнула. 

  — Все не чіпаю... — сказав я і подивився на неї, дівчина різко повернула голову в протилежну від мене сторону.

  *Вона плаче?* — подумав я і доторкнувся до її обличчя, стираючи доріжки сліз.

  — Тихо, не плач. Сильно ніжка болить? — спитав я, хоча знав, що дуже сильно і вона кивнула, — Я зараз помажу ногу маззю і вона одразу перестане боліти.

  Я звісно розумів, що вона розумна дівчинка й одразу зрозуміє, що це не правда, і одразу вона не перестане боліти. Але вона погодилася, схоже її це хоч трохи, але заспокоїло. Я намастив ногу сів поруч і обійняв її. Ці обійми були такими рідними та теплими, як давно я їх не відчував...

  — Ти хоч щось пам'ятаєш, що сталося? — Вона нічого не пам'ятала тому похитала головою в різні сторони, сильніше притискаючись і вдихаючи мій запах.

В цей момент заходить Олена Володимирівна...