Важка боротьба за дівчину

10

Минули роки, після тої жахливої історії. Артем вже приїжджає до мене додому. Як член родини. Мамі він дуже сподобався. Описує його як турботливого, чуйного чоловіка. До нас в гості приїжджала мама Артема. Почала наполягати на тому, щоб ми жили разом. На диво моя мама це підтверджує. Ми в шоці. Але замітно, що Артем не проти. Ну я теж, але трішки страшно.

Через деякий час, все таки ми живемо разом. Поки, що в мене в дома. Але Артем обіцяє, що ми з'їдем ближчим часом в місто.

Артем виявився дуже ревнивий. Не знаю як, але це вплинуло на домашні обов'язки. Він не давав мені нічого робити. Хотів щоб я завжди відпочивала. Я звісно ж не могла днями лежати. Тому хоча б виходила пройтись біля дому.

В нас пройшла перша інтимна ніч. Після неї мені щось стало не по собі. Були підозри, що швидше за все я вагітна. Артему я цього не казала. Щось в мене відчуття погане. Ніби то страх, просто розказати. Вирішила промовчати, тому що це ще не точна інформація.

Пройшли декілька місяців. Мої думку підтвердилися, я вагітна. Взагалі не знала як сказати Артему. Було страшно, що він не захоче цю дитину і покине мене. Взагалі не знала його реалізацію, якою вона буде... Такі думки в моїй голові крутилися ще 3 дні. Пізніше я наважилася сказати. Взяла тест, купила подарункову коробку і наповнювач. Все це гарно спакувала.

Наступив вечір. Я дуже сильно хвилюючись пішла дарувати цей подарунок.

- Артем, в мене є для тебе подарунок!

- Да? Круто, а який?

Артем побачив, що я не на жарт хвилююся...

- Карінка, показуй, що ти хочеш мені подарувати?

Я стояла, мовчала і тримала в руках коробочку...

Артем підійшов взяв її, але я тісно тримала і не пускала.

- Що ж там такого? Чому тобі так страшно мені дати її?

- Не знаю, думаю, що тобі не сподобається...

- Твої подарунки мені завжди сподобаються! Давай!

Артем вже не міг терпіти, і просто забрав в мене коробку.

- Ні, відай! Я передумала тобі це дарувати!