9

   Ад. Тільки таке слово тут підходить для цього місця. Я не на жарт замерзла. Ось наступив ранок. Це була жахлива ніч. І нажаль така ще буде не одна. Прийшов Макс. 

- Ну шо ти тут?

 Я просто мовчала... А він рахуючи себе за головного, взяв мене за волосся і потягнув у двері. Це був вихід в іншу кімнату. Там був пеньок, на якому стояла миска з вівсяною кашею. Я її терпіти не могла. Він сказав:

- Їш. А якщо не з'їсиш то буде хуже!

  Я зробила вигляд, що їм. Він вийшов. Взявши миску, я виляла кашу у вікно. Хотя це було важко назвати вікном, скоріше дірка в стіні. Макс повернувся. Нічого не сказавши, тим ж сами способом потягнув мене в попередню кімнату.

   Минали дні. Я тут вже десь тиждень. Вирішила цієї ночі спробувати втекти. Адже Макс завжди кудись йде.

   Ось вже ніч. Я почала діяти за своїм планом. Як тільки він пішов, я через деякий час тихенько вийшла із старої хати. Але не знала куди йти, тому йшла куди очі дивилися. Було дуже холодно, мокро. Я відчувала, що в мене температура. Раптово я опинилася посеред поля. Нічого не видно, туман, але я взявши всі свої сили йду далі. Йшла я годинами. І ось вже нарешті виднілися домівки. Я з останніх сил постукала в одну з них. Мені відчинила старенька бабуся. 

-Внучко, що з тобою сталось? Хто ж з тобою таке зробив? Скоріше заходь до мене!

   Бабуся виявилась гостиприємною. Вона незважаючи на те, що ми не знайомі, пригостила мене чаєм та пиріжками. 

   Коли я зігрілась і знайшла сили поговорити з нею, ми почали діалог. Як виявилось в бабусі не було дітей та внуків. Вона все життя була самотньою. Мені її стало дуже жалко. Але вона припинила сум. Сказала, що вже час спати. Я заснула відразу, адже цей тиждень був жахливий.

   Вже на ранок, я прокинулася. Бабуся вже приготувала сніданок.

- Ти вже прокинулась? Тоді ходімо снідати!

...

- Дякую! Було дуже смачно!

- Немає за що!

   Мені дуже пощастило, тому що змогла зарядити телефон. Вийшла на вулицю, щоб зловити зв'язок. 

- Ура вийшло!

   Я одразу подзвонила до Артема.

- Ало Артем це я!

- Каріна? Скажи де ти зараз? Я приїду за тобою!

   Я сказала той адрес, який мені сказала бабуся.

    Ось Артем приїхав. Я як тільки побачила його, одразу кинулась в обійми. Ми заплакали разом. Я не могла повірити, що знову обіймаю його.

- Ну що, поїхали?

- Почикай будь ласка! Я хочу попрощатися з бабусею, яка мене фактично врятувала!

   Я подякувала їй за все, що вона мені зробила і ми поїхали. 

    Через умови я сильно захворіла. Тому перебуваю в лікарні. Надіюсь на швидке одужання. І на те, що Макс покине нас на завжди!