Важка боротьба за дівчину
6
Перед самим Новим роком я захворіла. Спочатку не дуже сильно мене змогла охопити хвороба, але пізніше все ж таки вона мене подолала. Я не бачила Артема цілих три дні. Йому все пояснила він відповів:
- Так я все розумію...
Я відчула, що він засмучується з кожним днем все більше. І ше не одужавши пішла до нього на прогулянку. В Артема нога ще в гіпсу, тому швидко ходити він не може. Був неймовірно щасливий коли ми зустрілися. Ну і я теж. Давненько не відчувала цих шалених обіймів на собі і ніжних поцілунків. Ми разом пішли далі, але я бачу, що Артем ще не може нормально йти. Тому запропонувала йому прокататись на мотоциклі. Він погодився, але поставив мені умову.
- Тільки якщо ти будеш в шоломі, бо сьогодні вітряно, а ти ще не одужала...
Я звісно ж погодилася. Хотя той шолом дуже не комфортний.
Ми покатались 20-30 хвилин. І Артем запропонував піти до нього на чай. Я ж запитала.
- А в дома нікого немає? Щось ше не хочеться знайомитись з кимось...
- Ні нікого немає. Мама ж в Польщі. Я тобі казав. А бабушка ще не скоро прийде в неї свої справи.
Я посміхалася і ми пішли. Артем виявився дуже гостиприєним. Налив наи по чашці чаю і дав акуратно виложені на мисці цукерки.
І я сказала.
- Не звично, що Макс нам день не спортив...
- Да і не говори...
Час швидко промайнув. І Артем привіз мене додому. В останній момент він мене поцілував.
Це було неймовірно...
Відредаговано: 04.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
