4

  На наступний день ми знов зустрілися. Той фінгал був не на жарт великий. Мені його стало жалко я не витримала і заплакала. Артем мене пригорнув до мене і став заспокоювати. Він мене ласкаво називає "Каруся". 

Після цього я дізналася, що він все це розповідав моїй мамі. Мені це не сподобалося. 

- Ну як можна розповісти про такі особисті речі не запитавши в мене? 

На це питання я відповіді не почула, але він сказав:

- Каруся, вибач мене, я більше так не буду...

Він це сказав, і в нього з'явилися сльози на очах. Я його вибачила.

Був кінець літа. Скоро в школу. Артем сказав мені, що переводитись буде у сільську школу. 

Йшов вересень. Мама знала про Артема. І саме вона мені це розказала...

- Каріна, йди сюди! - гукнула вона

- Що?

- Чуєш, твій Артем якийсь дивний...

І тут в мене шок...

- Чому? З чого ти це взяла?

- Я говорила з (будем називати її просто "особа") і вона сказала, що до неї в магазин приходить часто керівник 9-тих класів і до її класу не приходили нові учні і взагалі їх не мало бути...

Мене вкрило холодом... Я не могла підібрати слів... Але щоб вона не хвилювалася я сказала, що розберусь.

Я взяла свій телефон і почала йому писати. Мені хотілось плакати я не розуміла чому він так зробив? 

- Артем, навіщо ти мене обманюєш?

- Карусік, ти про що?

- Про те, що ти розказуєш як ходиш в школу, а насправді ти там даже не був...

- Ти як це знаєш?

- Що за дурні питання?

- Я зараз розкажу як все було! Оскільки часу було вже мало, а потрібно зібрати всі документи ми домовилися з директором школи, що я поки походжу без них. Вона погодилася. І ось був перший дзвоник. Я прийшов на лінійку (з мамою) а вона побачила там одну дівчину з її мамою в них був сильний конфлікт. І вот вона мене взяла за руки і сказала, що "ти тут вчитись не будеш"

Я не знала чи вірити йому. Якось це не переконало мене. Я не спала цілу ніч. В голові думки: нащо так робити? Чому зразу не сказав?

Ось настав ранок. Я зібралась в школу. Не було взагалі настрію туди йти. Але все-таки пішла.

По дорозі мене зустрів Артем. Він підійшов. Я хотіла на той час просто його обійти стороною, але він не дав цього зробити.

- Каріночка, дай мені ще один шанс!

І встає на коліна... Чого мене це сильно зачепило. І в мене самі по собі полились сльози. Він мене обійняв і я зрозуміла, що не зможу без нього...