3

  І через 2 дні мені пише Артем:

- Привіт!

Я спочатку не зрозуміла хто це, бо аватарки не було. Но відповіла:

- Привіт!

- Ти мене впізнала? Це Артем.

- Спочатку не впізнала, а тепер знаю.

- Прикольно) в мене є пропозиція.

- Яка?

- Давай погуляєм?

І тут я бачу майже схожу ситуацію. Але не хотіла придавати Макса.

- Я не можу) я ж зустрічаюся з іншим

- Нічого) він не побачить ми один раз просто пройдемося.

Я спочатку не хотіла, але вирішила розповісти своїй двоюрідній сестрі. Вона запропонувала написати йому. Я подумала чому б і ні. 

Вона писала і скидала мені всю перепису. Написала йому: давай зустрінемось, ти мені подобаєшся і тд. Але він відповідав лише так:

- Вибач, але мені інша подобається. (На секундочку він мав на увазі мене)

Але потім вона призналася йому, що вона моя сестра. І почала мені говорити щоб я пішла до нього. Я спочатку приофігіла, а потім все ж таки пішла. 

Коли ми зустрілися він був дуже щасливий немов побачив щось неймовірне. І ми пішли в магазин. Були спроби мене поцілувати, але я не така щоб зразу з двома...

І як виявилося це побачив Макс...

Але ж я про це не знала) наверно з далеку глянув ні в чому не розібравшись. Він написав мені ввечері того ж дня і пропав... Макс мені не відповідав практично в соц мережі не заходив. Я по мало почала звикати до Артема. І з годом в нас відбувся перший поцілунок. Це було надзвичайно, я відчувала до нього щось більше, ніж до Макса.

З Максом ми скоро розійшлися. Я залишилася з Артемом. З ним дуже цікаво, він смішний. Все було добре, поки перший мій ухажор не надумав мені вітомстити. 

Він почав мене переслідувати. Коли ми йшли гуляти він просто ходив за нами) з відки знав час коли йти я до цих пір не зрозуміла. Одного разу, я з Артемом як завжди пішли на побачення, зі мною була моя собачка (звати її Чіта). Вона доволі швидко подружилася з ним. Дуже раділа коли бачила його. Але діло не в цьому. Ми пішли посидіти на лавку. Сиділи все було добре. Но в один момент Не пойми з відки взявся Макс і напав на Артема. Він мені крикнув "тікай". Я тремтіла від страху, але все таки послухала його і побігла додому, а за мною бігла Чіта вона теж була в шоці від того, що відбувалося.

Ввечері того ж дня, я подзвонила до Артема. Він  не відповідав мене це не на жарт налякало, але через 11 секунд він відповів. Походу я себе вже сама накрутила. Він сказав, що все добре) лише один фінгал на шиї. Ми ще трішки поговорили і я одразу лягла спати...