Дорога назад додому здавалася легкою і спокійною, наче сам океан ніс їхній катамаран на руках. Коли на обрисі з'явилися знайомі зелені пагорби Мотунуї, серце Ваяни забилося з новою силою. На березі на неї вже чекали схвильовані жителі на чолі з батьком, які боялися, що вона не повернеться. Але перед ними стояла вже не просто дочка вождя, а справжня мандрівниця і лідерка. Коли вона показала їм старі карти, розказала про великих мореплавців минулого і довела, що за рифом на них чекає весь світ, ніхто більше не став заперечувати. Острів знову ожив, а в гавані затупотіли нові великі кораблі. Ваяна стояла на носі власного судна, дивлячись на безкрайній, світлий обрій, знаючи точно: її справжній шлях лише починається. Отак і закінчилися пригоди але я впевнена що буде ще якісь цікаві різноманітні пригоди разом з вояною і мауї