ІV

Залишивши Мекеля за головного у Розшуку, я вирушив до головної бібліотеки міста та всіх Королівств – «Бібліотеки Нації». Відповідно до історії столиці, при будівництві міста спочатку було зведено три яруси: Склеп, Нижнє Місто та Місто Майстрів. Між собою вони з’єднувалися невеликими трапами, якими переміщалися люди з одного ярусу до іншого. Оскільки з усіх Королівств до нової столиці звозили цінні книги, сувої, трактати та літописи, які були дуже важливими для всієї держави, настав той час, коли все це добро ніде було зберігати. До того ж, велися справжні війни за територію, бо робітники привозили свої сім’ї, державні чини усіляких родичів, і всім десь треба було жити. Тому можливості виділити місце для тих же інженерів, науковців та бібліотек просто не було.

Тоді на престолі сидів король Едгар VII, прозваний у народі як Великий Архітектор. За його правління було споруджено ще чотири яруси, які згодом були названі: Вчений Сектор (він же сектор №8), Купецький Яр і Столичний Град. Після смерті Едгара VII його наступник Георг XII, а після нього Нік II добудували ще п’ять ярусів, і Вавилон прийняв свій вигляд остаточно. Деякі яруси довелося розширювати, але це були невеликі роботи порівняно з тими масштабами, які були зроблені до цього.

Кожен ярус тепер відповідав своїй функції. Перший ярус прозвали «Піднебесною», тут розташувалася королівська родина зі своїми слугами. І до всього чітке розмежування для суспільства, чи, як мені здається, підкреслення статусу королів, як дітей Неба. На другому ярусі розташовані «Царські Сади», де розміщені Зимовий та Літній Сад, а також Великий Тронний Зал, де проводяться бенкети, звані вечері, бали, зустрічі, заходи. Наскільки мені відомо, це була ідея Едгара VII, яку втілив Нік II.

З третім та четвертим ярусом виник свого часу великий скандал. На даний момент третій ярус займає еліта суспільства, тобто аристократи, багаті та впливові люди. У народі його свого часу прозвали як «Золотий Град», тому що в нас заведено вважати, що королівська родина це дорогоцінне каміння в золотій короні, роль «золота» виконує найвище суспільство нашої країни. А ось четвертий ярус віддали парламентарям, так і вийшло, що ярус отримав назву «Парламент». Але це не влаштувало когось із вищих чинів, тому досить довго тривав скандал, де мають розташовуватися аристократи. Суперечку вирішив Грегор III, який видав указ із державними назвами ярусів у столиці, де третій був відведений золотій еліті, а четвертий – парламенту.

П’ятий ярус — «Адміністративний Ярус», там розташовані різноманітні міністерства, військові кафедри, різні державно-адміністративні структури. На шостому ярусі, «Столичний Град», живуть багаті люди без походження, чиновники середнього рангу; також розташована Мерія Міста і різні служби з обслуговування міста.

Як я вже казав, на сьомому ярусі розташований «Купецький Яр», де дорогі готелі, найкращі крамниці міста, магазини, бакалії, ресторани. На восьмому ярусі розташувався «Вчений Сектор». Тут знаходяться всі наукові інстанції, лабораторії, наукові центри і, як я вже казав, «Бібліотека Нації».

З дев’ятим ярусом також усе зрозуміло, як і з десятим. У першому проживають майстри, ремісники, торговці міста, а також люди, які тримають поля біля міста. А в другому живуть жебраки, бідні селяни, що працюють у шахтах, полях, млинах. І всякий зброд у вигляді повій, злодіїв, розбійників, убивць, найманців.

Одинадцятий ярус — «Склеп», головний столичний цвинтар. Також у Склеп посилають людей невиліковно хворих та божевільних. Це найстрашніший і похмуріший з усіх місць на всьому білому світі. По всьому Королівству ходять різного роду історії, від яких стає не по собі. Усі жителі Вавилону намагаються без особливих потреб не ходити на цей ярус, хіба що тільки в поминальні дні.

Я увійшов до бібліотеки і почав шукати стійку бібліотекаря, щоб оформитися на отримання матеріалів та допуски до різних секторів. Про це я дізнався від старої жінки, яка завідувала цими картками. Судячи з її вигляду, вона тут працює з моменту відкриття цієї бібліотеки…

– Ваша спеціальність, – тихим голосом мовила вона.

– Доктор наук, культурологія, – відповів я. – Ось мої документи.

Я дістав свої посвідчення і простяг їх завідувачці. Вона скрупульозно перевірила два мої посвідчення, невдоволено скривила обличчя і почала заповнювати форму.

– Поясню вам, пане Сатар, правила нашої бібліотеки, – почала вона монотонним голосом. – Оскільки ви є доктором наук, ви маєте право відвідувати шість секторів, які закриті для простих відвідувачів, а також ви можете зайти в сектор «S» і отримати там шістдесят три документи, п’ять трактатів, шість книг та вісім описів. Для кожного сектора ви надаєте внутрішню форму, в якій робиться позначка. Так ми відстежуємо, що ви частіше шукаєте, і тим самим допомагаємо вам у пошуках матеріалів. Також ви вказуєте мету вашого візиту, тобто для чого вам потрібен той чи інший матеріал. Вам все зрозуміло?

Я кивнув головою.

– Тоді не смію вас затримувати, – сказала бібліотекарка, вручаючи мені мій формуляр. – Вам на третій поверх.

Я подякував їй і рушив у потрібне мені місце. Піднявшись на третій поверх, я знову зупинився біля стійки, пояснюючи миловидній дівчині свою мету. Вона люб’язно підказала мені, де розташовані потрібні стелажі, і поставила позначку у формулярі.

Увійшовши в сам сектор, я був вражений кількістю стелажів. У моїй Вищій Школі Наук такого розмаїття книг не було, від слова зовсім. Стелажі були розташовані за абеткою по колу. Так що з підказкою я дуже швидко знайшов, де знаходяться потрібні мені книги. Уявляю, скільки часу я б витратив, блукаючи від одного ряду книг до іншого.