—... що ми зробимо?! — Карл стояв на верхній полиці шафи, притиснувши до грудей банку з сушеними мухоморами, як священний фоліант.
— Побачення, — повторила я, стоячи в халаті й тримаючи телефон із гуглом фрази “як організувати інтимну вечерю для сутностей без стабільної фізичної форми”.
Кар люто хропів носом. Він завжди так робив, коли був обурений до рівня “тепер я пишу протестного листа до всіх інстанцій”.
— Ти хоч розумієш, чим це загрожує?! — бухикав він, поки зі спини обсипались крихти торішніх сушених листків. — Протиріччя тіней, магічна нестабільність, псування ектоплазмової рівноваги — а я тільки вивів баланс грибниці!
— Карл, — я сіла на край ліжка. — Це просто вечеря. Двоє дорослих темних сутностей зустрічаються, щоби подивитись, чи не вийде з цього щось більше. У найгіршому випадку — awkward silence. У найкращому — хто знає, може, Фелікс перестане завивати на світанку.
Карл схрестив руки.
— І з ким, скажи на милість, ви вирішили це влаштувати?
— З сусідкою. Тією, що живе навпроти.
— Тією, що співає мантри в три ночі, а її хомʼяк світиться в ультрафіолеті?
— Точно. Вона ще так палить аромасвічки що дим валить з усіх щілин її квартири.
Карл виразно відкрив і закрив рота.
— Ми влаштовуємо побачення темряві з… хіпі-медіумом. Я в шоці.
— Кхм, вона таролог-астролог….Може, вони ідеально підійдуть одне одному! — виправдовувалась я. — Вона вірить у темну енергію, він — буквально темна енергія. Ну камон, це ж мейд ін хевен!
— Це мейд ін гіпсова ванна в разі екзорцизму! — зойкнув Карл й шльопнув себе по лобі. — А якщо в неї вдома активізуються чакри і твого Фелікса викине в астрал? Якщо він не повернеться? Якщо він залишить мені всю енергетичну вібрацію на шафі?!
Я мовчки підсунула йому чашку ромашкового чаю з краплею валерʼянки.
Карл скосив очі, хмикнув і буркнув:
— Я йду в шафі. Не чіпайте мене до наступної фази Місяця.