Вася не міг позбутися думок про Кароліну. Його дратувала сама ідея, що вона зустрічається з Дімою, але він також не розумів, чому це його так хвилює.
– Все добре? – запитав друг, побачивши, як Вася задумливо сидить у класі.
– Так, нормально, – буркнув він.
Його поведінка змінилася. Він частіше спостерігав за Кароліною, намагаючись зрозуміти, чи дійсно вона щаслива з Дімою, чи це просто гра.
Одного разу після уроків Вася побачив, як Кароліна виходила зі школи з Дімою. Він майже не замислюючись кинувся за ними.
– Кароліно! – покликав він.
Діма повернувся, хмурячись, а Кароліна обернулася із посмішкою:
– Так, Вася?
– Ти… ти сьогодні допоможеш з проектом? – запитав він, намагаючись вигадати привід для розмови.
Кароліна на мить здивувалася, а потім відповіла:
– Звісно, можу.
Вася кинув швидкий погляд на Діму, який виглядав невдоволеним, і відчув полегшення.