...the end або щось на кшталт того

— А що, Василь Васильович? Як воно в жіночій сукні? — Петро Петрович Петренко, директор охоронно-детективної агенції “Цербер” сидів на столі в своєму кабінеті і помішував соломинкою в паперянці каву “айріш-віскі” з купою збитих вершків, яку він купив в найближчому кіоску, де робили таке “неподобство”.

Минуло вже тижні з дня народження Горпини Опанасівни Крутивус, відомої переможниці всеукраїнської лотереї, якій так ніхто й не погрожував насправді. Та старенька справно оплатила послуги “Цербера”, ще й від пуза нагодувала усіх співробітників смачнючими домашніми ковбасками та копченим сальцем, коли прийшла вже опісля свята, аби подякувати Василеві Васильовичу за його роботу. 

В принципі, подякувати вона могла йому й вдома: Василь Васильович після такого нервового завдання узяв відпустку, яку провів у селі Вирішальному на літній кухні Горпини Опанасівни. Свіже повітря і ще яскраве сонце пішли йому на користь, а невтомна праця на тому свіжому повітрі — його суглобам. Тож в Полтаву Василь Васильович Непийпиво повернувся засмаглим, бадьорим і остаточно закоханим. Адже у відпустку до бабусі в село поїхала і Ольга…

Проте горпина Опанасівна вирішила зробити ось такий красивий жест: подякувати Васі в присутності його керівника, подякувати, власне, й самому керівнику, який два тижні тому оперативно примчав в хутір-готель “Назад в минуле”, де героїчно не реготав з вигляду кримінальних бонц, перемотаних мотузочками, мов варена ковбаса на полиці “Сільпо”.

Втім, втамувавши таки регіт, Петро Петрович розвинув бурхливу діяльність. і, доки Василь Васильович махав вилами на ділянці в Горпини Опанасівни, допомагаючи з заготівлею сіна, примудрився не просто відшукати зубастих правозахисників, аби представляти в суді інтереси ошуканих Валерія та Ольги, але й вписав в перелік послуг “Цербера” ще й юридичний супровід своїх клієнтів, розширивши ти самим спектр послуг агенції. І нехай до остаточного вирішення справи було ще далеченько, але й рахунки Ольгни було розблоковано, а арешт з квартири Валерія знято. Нові співробітники “Церберу” носились містом, мов заводні собачки. Навіть домоглися офіційної подяки на адрес родини Крутивусів за допомогу в затриманні небезпечного злочинця Кабана! Перепало подяк і “Церберу” в особі Петра Петровича…

Та Василь усього цього не знав. Він вимкнув телефон і прові два чудових тихні в оточенні майже дикої природи. Тому тепер наздоганяв новини. І підколи, яких за два тижні його колеги вигадали чимало.

…— А знаєш, — відповів Василь Васильович, вдаючи, що його ще не втомили усі ці жартики. — А  сукні доволі комфортно. Нічого не парить, нічого не пріє… Свіжим вітерцем обдуває усі…

— Усе, ус! — розреготався Петро Петрович.— Не хочу знати, що там тобі обдувало, старий ти збоченцю! Краще скажи, як Крутивуси сприйняли, що Вася-то не дєвочка?

— На диво спокійно, — не злукавив ні на мить Василь Васильович. — Не всі, звісно… Захар Макарович досі уникає розмов зі мною…

— Я би теж уникав, — кивнув Петро Петрович і розреготався. — Добре, що не він твій майбутній тесть… Було би трошки незручно, та й теща б ревнувала…

Василь Васильович мовчки кивнув, дивлячись у вікно. Думки його були доволі далеко, поруч з кароокою тендітною дівчиною, що вкрала його серце…