Розділ 8. Василина Прекрасна і Ольга Премудра

— А он то — Юра, Настін брат. Чоловік Тетяни і татко Тарасика. Нічого так хлопець, але дуже вже манірний. Вважає, що він велике цабе, — голос Ольги шелестів, мов листя, просто над вухом у Васі, змушуючи йог тремтіти від ніби й знайомого, але такого несподіваного хвилювання.

— А ніби нормальний хлоп, — про всяк випадок стрельнувши очима в Юру, прошепотів він. — Такий працьовитий!

Василь не перебільшував: відхекавшись, саме Юра першим кинувся допомагати своєму дядькові Сергію рубати дрова на багаття, яке вправно розпалювали Сашко і Василь в образі Василини. Тетяна, його бліда, наче поганка, дружина тим часом разом з Олею відкривали контейнери з наїдками, які мали лягти на решітки і смажитися на вогнищі. Юра, в принципі, був єдиним з усіх чоловіків, не рахуючи його червно-бурякового від тиску батька, хто гарцював коло жіноцтва, яке клопоталося біля імпровізованої кухні. Але в Захара Макаровича були свої мотиви. А от допомога Юрка йшла від чистого серця, його ж-бо ніхто не змушував пітніти.

— Та то вони просто пересварилися з рештою, то Юра тепер з Танею коло нас, — Ольга ще сильніше стшила голос, і тепер шепотіла, мало не торкаючись губами Васіного вуха. — Вони то сваряться з нами усіма, то знов миряться… Вчора ви пішли з їдальні, тобто з корчми, то дядька Матвія знову поплавило і він завів скандал з ними. Слово за слово, і тепер Юра і Таня з рештою не спілкуються.

— Крім вас, — нашорошивши вуха, провуркотів Вася, довірливо схилившись до Ольги, аби вивідати цікаві подробиці про це подружжя Крутивусів.

Принаймні, він сам себе переконував у тому, що ним керує суто професійна цікавість. Врешті, він же має якось вивідати родинні таємниці цієї колоритної сімейки, матріарха якої він мусить захищати. Йому ж треба розуміти, від чого і від кого він захищатиме її? І зовсім ні до чого розхристана картата сорочка Олі, і майка її, що визирає з-під неї також ні до чого. Він професіонал! Ніякими декольте його не відволікти!

— …і ніому не сказали ні слова, самі намагалися викрутитися, — шепіт Ольги досяг таки Васіної свідомості, і він зрозумів, що прослухав майже усе, що вона говорила.

— Га? — Васі довелося струснути головою і взяти водички. — Щось в голові запаморочилося трішки… То що ти говорила?

— Божечки, я тут зі своїми плітками, а ти перегрілася! — ахнула Оля. — Так, ходімо в затінок!

Вона рвучко і граційно звелася на ноги і простягнула Васі руку. Тому не лишилося нічого іншого, як вдати запаморочення і подати їй свою долоню, що була майже вдвічі більшою за Олину. На диво, дівчина без зусиль допомогла йому підвестися і, ніжно підтримуючи за талію, провела ближче до розлогих дерев, невимушено кинувши родичам:

— Василинка наша трішки перегрілася! Тату, пошукай в наплічнику мій термос і принеси нам, будь ласочка.

Кволі заперечення Василя вона проігнорувала, буксуючи усі його майже сто десять кілограмів у затінок. І вже там, всадовивши Васю під деревцем, вона таки звернула увагу на його слова.

— Та я зрозуміла, що все не так погано, просто ну дуже вже дядько Захар коло нас в’ється. А він пліткар ще більший, ніж я, — розсміялася Оля.

Василь зітхнув, сховавши обличчя в долоні. Він і застогнав би, та е хотілося додавати драматизму. Врешті, сам же винен! Не треба було так активно фліртувати з Захаром Макаровичем заради його номеру і для того, аби втулити під чохол маячок. Дружині його, Вірі Ігнатівни, він і без цих шаманських танців із бубнами підклав “слідилку”, як і Насті з Дімою, які вдало проклацали дзьобами момент, коли їхні телефони апгрейднули. Але от Захар Макарович після вечері ніби крила свої скубані розправив, почав активніше витися навколо Василя, точніше, навколо Василини. Що Василя, саме Василя, безмежно дратувало.

От і в затінок Олин термос потягнув не її батько, а його найстарший брат.

— Василиночко Василівно, душа моя! — присівши коло Васі, защебетав він, удаючи, що Ольгу не бачить взагалі. — Що ж ви так себе не бережете? Ось вам ліків, моя хороша, і не балуйтеся мені більше! а то по попі дам і в кут поставлю!

— На гречку? — єхидно поцікавилася Ольга, відібравши у наполегливого залицяльника термос і вправно скрутивши йому кришечку.

— Та то ж фраза така, — злісно зиркнувши на племінницю, відповів Захар і знову припав до Васіної руки, яку ніжно стиснув своїми пухкими пальцями. — То я шуткую так. Хіба можна бити таку красіву женщіну? — він понизив голос, ледь схилившись до ВАсиля, і дуже двозначно прошепотів. — Та навіть по попі… Хіба як женщіна сама захоче… Хіба ні, Василиночко Василівно?

— Захар Макарович, ну люди ж навкруги! — він здивування Василь навіть думки розгубив, не уявляючи, як реагувати на такі слова і, тим більше, на такі дії, тому й бовкнув перше, що прийшло на думку.

На відміну від Ольги, яка швидко зорієнтувалася, схилилася до дядькового вуха і тихо та загрозливо прошипіла:

— Або ви, дядечку, просто зараз злиняєте звідсіля, або я спочатку впхаю вам оцей термос у ср… око, а потім покличу тітку ВІру і розповім їй, як ви домагаєтеся бабусиної помічниці!

Чи то перспектива бути зданим дуржині з нутрощами, чи то погроза розправи за допомогою термос, та Захар швиденько відступив, загубившись у натовпі родичів, що ловили рибу на бережку, або ж просто вдавали активну риболовлю, потягуючи пінне з пляшок і про щось розмовляючи.

— Ото набрида! — зітхнула Оля. — Казанова перестиглий! Бісить… І як тітка Віра з ним ще живе? я б прибила його вже давно…

— Олю, присягася, я йому жодного приводу не давала! — поспіхом промовив Василь, якому чомусь дуже важливо було зберегти добру репутації в глибоких карих Олиних очах.

— А таким козлам, як мій дядько, і приводу не треба. Бачать красиву жінку і одразу вважають, що мають на неї якісь права! — в її голосі була якась приглушена образа і глибока мудрість. — Коротше, пішов він лісом! Давай, скуштуй мій секретний напій! — вона простягнула кришечку з чимось напівпрозорим усередині Василю.