Розділ 4. Випадкові невипадковості

Василь Васильович Непийпиво не мав потреби в активному заробітку, та мав потребу в актиному вляпуванню в сотню різноманітних проблем і проблемочок за один і той самий відтинок часу. БУло в Васі таке хоббі: знайти собі проблем на п’яту точку і героїчно їх вирішувати шляхом надзусиль і тонкого розрахунку. а потім, за келихом крафтового пива, розповідати про свої подвиги кращому другові, з яким вони спочатку сиділи на сусідніх горщиках в садокуч, а потім — за однією партою в школі.

Петро Петрович Петренко, який і сам не раз користувався Васиними здібностями виплутатися із будь якої халепи самому і виплутати кого завгодно, і вигадав ідею, як направити у вірне русло таланти свого друга, а заодно і підзаробити грошенят. Тому він заснував охоронно-детективну агенцію “Цербер”, справи в якої пішли настільки добре, що довелося розширювати штат і навіть задуматися про відкриття філії у Харкові. і хоч штат ширшав, як і амбіції Петра Петровича, та Василь Васильович лишався незмінною музою, чи краще — музом, та ідейним натхненником усіх операцій, що проводилися співробітниками в різний період часу.

Саме Василь Васильович, коли Горпина Опанасівна Крутивус прийшла зі своєю потребю до агенції “Церер” вигадав зібрати усіх бабиних родичів в одному місці, аби виявити того, хто здумав погрожувати матріарху цієї колоритної робини. а для того, аби убезпечити Горпину Опанасівну, придумав перетворити ефектну і смертельно небезпечну Алевтину Степаненко, єдину жінку в “Цербері”, на компаньйону старої пані. На цьому його участь, власне, і завершилася би, якби Аля Степаненко не зламала ногу. і довелося Василю ВАсильовичу втиснутися в заздалегідь підготовані для Алі костюми. На щастя, панянка Степаненко і Василь Васильович були одного зросту і комплекції, а чуттєвих вигинів кремезній статурі Василя додати спеціальні силіконові накладки, які активно використовують у своїх виступах дрег-квін. Тому Захара Макаровича Крутивуса вразили і декольте новоявленої Василини Василівни, і її круті стегна, і її котячі вилиці.

Втім, заради справедливості, варто зазначити: вилиці Василя Васильовича були такими від природи, яка щедро обдарувала його і внутрішніми якостями, і зовнішніми рисами. Якби Василь Васильович народився з цим же обличчям, але в іншій комплектації, то світ отримав би другу топ-модель вражаючого зросту і вроди. Але народився Василь чоловіком, і то дуже привабливим та ефектним: з красиво окресленими бровами, блакитними, ніби волошки, очима, тонким прямим носом, чуттєвим ротом гарної форми, вольовим, хоч і витонченим, підборіддям і правильними, класичними навіть рисами обличчя. Тому перука, зусилля Алі Степаненко у нанесенні макіяжу, та вправи з рівноваги, аби освоїти ходіння на каблуках, а також вроджений акторський талант дозволили йому достовірно зіграти впевнену у своїй вроді харизматичну жінку.

І тепер Василя Васильовича чекав новий унікальний досвід: грати роль Василини Василівни протягом наступного тижня. Адже увесь наступний тиждень Горпина Опанасівна мала приймати свою чималу родину в унікальному хуторі-готелі “Назад в минуле”, що самотою стояв посеред мальовничого і дуже самотнього куточка Полтавщини, десь у дідька на рогах, за кількадесят кілометрів від найближчого міста.

— Ідеальне місце для злочину, — хихотів під напудреного носа Василь Васильович, направляючи авто в поворот до закинутого хутора, що став базою і дорогою “Назад в минуле”. — І ми запхали туди усіх підозрюваних! Про це треба написати книгу!

Авто підстрибувало на горбиках і спотикалося у ямках, та котилося вузькою лісовою дорогою уперед і вперед, аж доки попереду не замаячили колоритні, збиті з неструганих паль, ворота хутора-гоелю.

Василь Васильович і задоволенням поглянув на екран телефону, що миготів відсутністю сигналу

— Ідеальне місце для злочину! — повторив він і направив авто до адміністративного будиночку, що стояв із самого краю поселення. — А от і підозрювані! — промовив він, спостерігаючи за натовпом різномастних гостей Горпини Опанасівна. — Так-так, зараз усіх роздиимось…

Він хотів був сказати ще щось, та мову раптово відібрало, адже просто перед ним стояла жінка, що змусила повірити його в реальність кохання з першого погляду