Пролог

Пролог

- Де Я? - роздивлялася навкруги дівчина, яка ніби прокинулася від глибокого сну. - Хто я?

Дівчина привстала з грунту, на якому лежала, та пішла, куди дивилися її очі. 

Через якийсь час вона побачила сілует міста та пішла у напрямку до нього.

Чим ближче дівчина була до міста, тим більше її погляд охоплював величезні межі (чи їх відсутність) розвиненого міста.

Дівчина увійшла до брами. Її чомусь пропустили.

Але на питання охоронця:

- Хто ти? Звідки ти?

- Я не знаю. - відповідала вона.

- Слухай, король шукає красунь для роботи у його палацію. - підійшов інший охоронець. - Він оточує себе тільки красою. А таку красу, якою володіє ця дівчина, треба ще пошукати. Нехай її проведуть до палацу на роботу.

- А якщо вона небезпечна? - запитав той перший охоронець, який прискіпливо придивлявся до чужоземки.

- Та не жартуй! Що ця тендітна вродлива дівчина може спричинити? У неї сил не вистачить комусь зашкодити. - пояснив той другий охоронець.

- Добре, нехай проведуть її до палацу, але я попрошу, щоб її добряче перевірили.

- Ти гадаєш, що під цією тонкою сукнею є зброя?

- Ні, не думаю. Але ж з дівчиною треба поговорити, щоб запевнитись, що вона не божевільна та не має якісь дивні бажання... Чи щось таке. Нехай інші цим займаються, а я далі буду виконувати свою роботу.

- Як знаєш.

- Миколо! - покликав уважний охоронець. - Проведи дівчину до палацу для роботи, але пороси її перевірити, бо я не вірю казкам із вратою пам'яті. Зрозумів?

- Так.

- То йдіть. Не спускай очей з дівчини, поки ти не передаш її із рук в руки. Звернись до Матрони Павлівни. Вона займається працівниками палацу.

Микола пішов разом з чужоземкою у напрямку палацу, який розкинувся у центрі міста.