Старий друг батька

Дверний дзвінок відірвав Іллю від прочитання цікавої книги, вирішивши проігнорувати зручніше влаштувався в кріслі, продовжив читати. Мелодія дзвінка знову повторилася, хтось наполегливий стояв по той бік дверей. Хазяїн будинку невдоволено відклав убік книжку і підійшов до дверей, широко її відчинив. Величезна лапа, що потиснула йому руку, належала Василю:

- Зайнятий? Пішли по пиву, спекотно сьогодні і вихідний.

Подумавши, Ілля погодився, робити нічого та й немає бажання.

У приватній боварні, що знаходиться недалеко, розташувалися за столиком, вибравши собі по келиху темного сорту пива, що сподобався, і жменьку сушених солоних закусок. Розмова велася невимушено, про роботу, погоду, про різні істоти та способи боротьби з ними, про що ще розмовляти двом молодим засічникам, що дорвалися до величезного довідника по міфічним істотам, замовкаючи тільки коли поряд проходили сторонні. Іллі було все в новинку і цікаво, а Василя готували до цієї роботи з раннього дитинства, але працювати самостійно він почав тільки зараз, і його це дуже забавляло. Видно, що робота йому дуже подобалася. Нічний випадок з Иркою обговорили до найдрібніших підробиць.

Двері в бар відчинилися і в зал увійшла в літньому блакитному розшитому червоними великими маками сукню Ксюша:

— Ось ти де, а я тебе шукаю. Познайомиш мене зі своїм товаришем?

Ілля подивився на дівчину і зрозумів зараз не час питати, за чим вона його шукала. Ксюша стояла склавши руки на сукню біля грудей і не відривно дивилася на гіганта, весь її вигляд показував надзвичайну зацікавленість.

— Вася це Ксюша ми з нею друзі, Ксюша це мій друг і колега Вася прошу любити та шанувати.

— Можна до вас, — і, не чекаючи відповіді, швидко сіла за столик.

Ілля хотів пожартувати, але побачивши як дивиться Василь на Ксюху передумав. Розмова продовжилася в іншому напрямку, переважно розмовляли ці двоє, і Ілля відчув себе зайвим. З подивом дивився на дівчину, яка змінилася до невпізнання, такою скромною, м'якою та уважною він ніколи її не бачив. Зі стерви, завжди велично рахуючи всіх нижче себе, вона в мить перетворилася на гарну добру дівчину. Придивившись він зрозумів що вона не вдавала, і що послужило такій зміні. А точніше хтось і він вирішив тихенько втекти, прикол полягав у тому, що його ніхто і не намагався зупинити. Хоча Ілля і не відчував жодних почуттів крім дружніх до Ксюші, трохи чомусь було прикро.

Щоб розвіятися вирішив прогулятися містом. Пройшов по набережній подивившись на плаваючі катамарани та човни. Пішов до центру міста купивши дорогою морозиво, насолоджуючись літнім теплом розглядаючи дівчат, які зустрічалися на шляху. Проходячи повз книгарню вирішив зайти придбати що-небудь із молодих авторів, йому подобалися книги про попаданьців у минуле.

У магазині крім нього дітлахи купували якусь канцелярію, Ілля пройшов прямо до полиць із фантастикою і розглядаючи коріння дістав кілька книг, що зацікавили.

— Ви впевнені, що вам потрібна фантастика, мені здається, чудес у вашому житті вистачає.

Хлопців у магазині вже не було, навпроти Гущина стояла жінка похилого віку, він махнув рукою з амулетом сови, личина спала:

— Лихо Однооке.

Подумки довідник одразу видав інформацію: Це дух зла, уособлення горя. Воно також символізує злу долю. Зовні лихо і схоже на людину і не схоже. Зазвичай воно з'являється у вигляді одноокого велетня, що нагадує давньогрецького Циклопа, або високої, худорлявої, кривої та самотньої жінки жахливих розмірів.

Живе ця істота у великій хаті, розташованій у густому, темному лісі. Іноді воно поселяється на старому занедбаному млині. Замість ліжка у нього велика купа людських кісток. Таким чином Лихо спить на кістках тих, кого з'їло. Якщо до людини причепиться Лихо, зло, біда. Лихо не гидує людожерством і здатне пожерти будь-яку істоту, яка трапляється йому під руку. Не слід шукати зустрічі з Ліхом із простої цікавості. На відміну від інших недобрих створінь, які іноді виявляють прихильність до людини і можуть нагородити її, від Лиха можна чекати лише неприємностей.

Найближчими родичами Лиха називають Горе-Злощастя, а також Долю та Недолю.

Коли поряд з людиною знаходиться Лихо, його починають переслідувати різні нещастя. Часто Лихо прив'язується до такої людини і все життя тероризує її. Проте, людина сама винна в тому, що до неї прив'язалося Лихо — вона слабка, не може протистояти повсякденним труднощам. Знищити Лихо можна лише за допомогою металевого предмета встромивши його йому в око.

- Не треба хапатися за ніж, - вигукнуло Однооке, - у мене талісман життя.

Ілля подивився на шию істоти, там справді висів реєстраційний талісман у вигляді руни життя.

- Ти тут працюєш? Лихо - зло, як тобі його видали?

— Ну чому відразу  зло, я, наприклад, тут давно, дуже давно. Батька твого пам'ятаю хороша людина. Неодноразово з перевіркою до мене приходив, розмовляли з ним.

— Про що йому було розмовляти з тобою? Що ти знаєш про нього?

- Я трохи, а ось водяний ...

— Говори якщо почала чи замовчи, остання справа Лиху Одноокому вірити.

— Хочеш вір, хоч не вір, а ти спитай у водяного, що той йому дістав з болота глибокого непрохідного.

- І що ж?

— Ні, водяний знає, а я здогадуюсь. Більше мені нема чого тобі сказати.

— Де знайти водяного?

— Біля річки, звичайно, він начальник рятувальників. Побачиш такий великий і з бородавками.

На березі річки спостерігаючи за людьми, які засмагали і купалися на місці чергового рятувальника, сиділа молода дівчина. Ілля подивився на неї через амулет, хоч міг цього й не робити — відкрилася здатність відчувати сутність і без амулету. Просто так було прикольніше ось людина, підніс до очей амулет, русалка. Під дією амулету він великих змін не помітив, хіба що трохи позеленіло волосся. Перед ним сиділа молоденька симпатична дівчина в купальнику, русяве волосся спадало вільно на плечі, і жодного хвоста.