Розділ 38 "Зв'язки"

Аніка обережно глянула на тіло, що лежало біля башти. Чи встане Мірра знову ? Навряд чи. Чарівниця не рухалася і, здавалося, не дихала. Крові не було видно. Це ще раз довело Аніці наскільки світ жорстокий та непередбачуваний, чи це вони такі.

- Ви заплатите за це,- рикнула Алрет Балмел, закопиливши губу. Її подружки були наполохані цим ударом, тим, що Алрет досі не вибралася з путів шипів і що Сара вийшла проти них.

- Що сталося, що робиться ? запитала осліплена заклинанням Індіри чарівниця.

- Не знаю, я нічого не бачу,- гаркнула Палмел, намагаючись допомогти собі.

- Вас осліпили заклинанням,- крикнула Алрет, проте від цього шипи обвилися навколо її шиї, погрожуючи швидко задушити.

- Жодних підказок, Ал,- попередила Роу.

Індіра була в синяках, важко дихала, але трималася міцно. На Сарі було лише декілька подряпин, а плече Аніки все ще кровило, та це зараз нікого не хвилювало. Поки в них було відчуття переваги треба було діяти.

Подружки Алрет терли руками очі, деякі намагалися допомогти собі магією. І лише Валіана додумалася натерти очі пилом і тепер вражено спостерігала за тим, що відбувається.

- Отже, ти вирішила втрутитися,- прошипіла Алрет звертаючись до Сари, неначе до надокучливої іграшки,- і через таких ентузіастів я знову втратила подругу.

- Ти вирішила порушити спокій двох світів. Знову,- сухим голосом сказала Сара і їхні погляди зіткнулися в німій битві.

Отже, вони знали одна одну. Ну звичайно.

Валіана намагалася вирішити що робити далі,- її погляд метався від Алрет до подруг, потім до Індіри та Сари, а потім вже до Аніки. Нападати чи допомагати спочатку подругам ? Чи визволити Алрет ? Валіана явно не знала відповіді на це питання. 

- Здавайтеся і повстаньте перед судом парламенту,- безапеляційно заявила Індіра, на що Алрет розсміялася.

- Та краще здохнути, ніж суд боягузів,- крикнула вона. Валіана підповзла до Флер, намагаючись натерти їй очі пилом, але натомість отримала міцний ляпас. Воно і не дивно,- Флер злякалася, що це Індіра чи Аніка.

- Це я, ідіотко,- заголосила Валіана і Флер пирхнула :

- А звідки мені знати ?

- Всього лиш намагаюсь тобі допомогти ! 

Алрет також оцінила ситуацію, яка різко перестала бути виграшною для неї і зітхнувши, швидко прийняла рішення:

- Дівчата, відходимо,- невдоволено сказала вона і крізь біль торкнулася свого медальйону, який засвітився від магії. Тверді шипи глибоко подряпали їй руку через такий рух, проте це дозволило Алрет виконати магічну дію.

Чарівниці не сміли ослухуватися наказу Алрет. Одна за одною, вони зникали, даруючи Аніці спокій.

- Не так швидко,- гаркнула Індіра,- Ти більше і пальцем не торкнешся Аніки, ясно ? Інакше я знищу всі ті книги, які ти хочеш винести із бібліотеки старих воріт.

Чарівниця в два кроки наблизилася до Алрет Балмел і схопила її намисто, зриваючи із шиї.

- Ти відповіси за це,- сердито сказала Алрет Балмел і також зникла.

- Сара ! Я так рада !- вигукнула Аніка, вилітаючи з-за дерева. Сара скромно кивнула. Тепер вона знову нагадувала жінку, що любить готувати, вишивати і працювати в крамниці.

Подув вітер. Намисто Алрет затріпотіло в руках Індіри. Аніка підійшла до неї, розглядаючи неприродньо темний камінь.

- Він потемнів від її магії,- пояснила Індіра, розглядаючи химерний трофей.

- Вона знищила мій камінь. Сказала, що це рідкісний Ерерус. Я не зможу повернутися назад,- прошепотіла Аніка, затискаючи рану на плечі, що все ще слабо кровила. 

- Зможеш,- заперечила Індіра,- Але це потім. Краще скажи звідки ти знаєш жінку, яку називаєш Сарою,- і погляд її став холодним, майже ворожим, коли вона глянула на жінку.

- Це мама Кенджі, мого друга, саме він знайшов мене непритомною, коли я перемістилася в цей вимір,- із здивуванням пояснила Аніка,- Це таке неймовірне співпадіння, чи не так ? Мене знайшов син жінки, яка пов'язана з нашим виміром,- і очі дівчини знову загорілися радістю. 

- Надзвичайне співпадіння,- холодно сказала Індіра, повертаючись до Сари,- Не хочеш чогось розповісти Аніці ? - і її погляд промовисто зупинився на намисті жінки.

Але Сара мовчала. Аніка здивовано переводила погляд із однієї чарівниці на іншу, намагаючись зрозуміти, що саме вона зараз дізнається. Щиро кажучи, Аніка вже була готова до всього, але тільки не до того, що їй довелося почути далі :

- Алрет Балмел впізнала в твоєму намисті камінь Ерерус, от тільки вона не знає про нього маленької деталі,- цей камінь був повязаний із Ререрусом,- іншим каменем. Переміщаючись за допомогою Ереруса можна було одразу переміститись туди, де був і Ререрус,- почала Індіра.

- Тобто ?- здивовано закліпавши, запитала Аніка.

- Тобто, жінка, яку ти називаєш Сарою, тобі бреше,- закінчила свою думку чарівниця. 

Аніка не зрозуміла, вона глянула на Сару, стараючись розглянути емоції на її обличчі та жінка була незворушна. Між ними запала пауза. Та неприємна тиша, коли невдоволення та недосказаність вирує у повітрі. І Аніку це явно непокоїло. Як саме збрехала Сара ? Вона лише приховала воє справжнє походження, чи не так ?