Розділ 37 "Пил"

Щось пекло. Аніка ліниво відкрила одне око, повільно відходячи від сну і її брови здивовано поповзли вверх. На її плечі красувався неглибокий, але великий поріз. Кров досить щедро текла по футболці і теплою цівкою капала на її руку. Хотілося закричати, проте вона не могла. Пов'язка на її роті не давала такої можливості. Навколо вібувався хаос, не той самий, якого так хотіла Алрет, але близький до того. 

Зате вони вже не були в провулку, можна було не боятися невідомого і страшного майбутнього бо воно вже було тут. Звуки бійки розліталися навколо, поглинаючись деревами цієї пізньої ночі. 

- Тримайся, Аніко,- почула дівчина знайомий голос і глянула в бік. Надія розлилася її серцем,- там була Індіра Роу. Непохитна та безстрашна.

- Якби Індіра Роу здалася ми б не йшли на крайні міри, повір,- солодко говорила Пал за спиною Аніки, але дівчина не повірила її словам.

Вони були біля вежі. То було місце яке мала назвати Аніка якщо Алрет таки схопить її першою. Там Індіра Роу мала перевагу,- по-перше, вона знала, що справи погані. По-друге, вона мала шанс напасти із засідки, по-третє вона мала час, щоб тікати.

Проте тепла, добра і світла душа чарівниці не могла дозволити Індірі тікати якщо життя Аніки було в небезпеці. Та чи вдалося Індірі напасти на них із засідки ?

Може, і так. Тому що одна з чарівниць, у чорному плащі, лежала, тримаючись за свою руку, а біля неї розтікалася калюжа крові. Та всеодно цього було замало. 

Вже не шестеро, а п'ятеро проти одної. Аніка розуміла,- вони програли. Її ранять, Індіра відбивається від впевнених в собі чарівниць. Скільки з них вчорашні вартівниці які билися з Індірою плече об плече, знали її слабкі сторони і тепер можуть використати це проти неї ? 

Та ж Алрет колись теж була вартівницею і знає слабкі місця Роу. Ні, Індірі не вдасться перемогти всіх. 

- Дивись як Алрет, Мірра, Валіана, Флер, Ідрі та може Міна поквитаються за Юллу та Фів, які загинули від рук вартівниць,- прошипіла Пал на вухо Аніці і та затрусилася. Вони не жартують,- це бій буде не на життя, а на смерть. І їй треба якось вибратися, щоб допомогти Індірі, інакше вони обидві загинуть. Але що може Аніка ? Пару слабеньких заклинань, які точно не візьмуть досвідчених чаклунок ? А без перетворювального каменя ? 

- Дозволь мені, Алрет, нанести їй смертельний удар,- бридко заголосила худюща блондинка із божевільним виразом обличчя, явно сподіваючись отримати згоду на таку забаву.

- Якщо справді зможеш, Флер,- стримано відповіла Алрет і Флер радісно заплескала в долоні. 

Але з першим ударом її явно випередила інша худа чарівниця із чорним коротким волоссям. Вона сконцентрувала доволі сильний потік магії і уперіщила ним в місце де стояла Індіра. Яскравий блискіт магії боляче різанув Аніці по очах.

- Ну ж, Вал,- обурилася Флер.

- Про перший удар ми не домовлялися,- показуючи язика, сказала чарівниця, задоволена своїм ударом. Проте коли видимість повернулася Роу не було на місці. Добре, що вона встигла ухилитися,- такий сильний удар міг стати першим і останнім, без сумніву.

А от Алрет довелося різко відскочити, рятуючись від небезпечного удару Індіри магією. Її темне волосся розвівалося від вітру і вона була схожа зовсім не нв лиходійку, радше на химерне божество, що зачаровувало собою. Аніці навіть стало не по собі від таких думок. Алрет ворог і все таке. Ще одна чарівниця закричала від несподіванки і тоді Індіра різко вдарила її ножем, допомагаючи собі в бою старим добрим способом. Її волосся було розтріпане, а чорний одяг зливався з покровом ночі. 

Різкий біль в плечі змусив Аніку сіпатися та виринути зі своїх думок, вона розхиталася і Палмел, чарівниця ззаду, втратила рівновагу, впавши на спину.

- Ти здохнеш зараз,- закричала Пал, покриваючи Аніку не надто хорошими словами і тут дівчина зрозуміла,- її ноги не зв'язані. Це було хоч щось. Аніка одразу вирішила використати цю перевагу. 

Вона розбіглася, ухиляючись від Пал, яка вже піднялася на ноги і ринула за нею, розмахуючи ножем. Плече нестерпно пекло. А Індіра тим часом ухилялася від магічних атак одразу чотирьох чарівниць, намагаючись підібратися ближче до Аніки. Проте їх було надто багато, щоб пробитися просто напролом.

Тим часом Аніка оббігла дерева та кущі, стараючись подолати голу алею, щоб заховатися в лісі і вже там розібратися із зв'язаними руками. Індіра же відбивалася від магічних атак, які аж шипіли силою, так і від ножів і довгого тонкого меча, який небезпечно танцював в руці однієї з чарівниць. Справи були кепські.

- Ти куди пішла ? Та я тобі всі патли повириваю, а тільки потім вб'ю,- зарепетувала Пал і Аніка почала бігти ще швидше. Тільки не волосся знову. Така погроза явно відкрила їй друге дихання.

Пал бігла за нею з ножем. Аніка добре чула її кроки ззаду, які були все ближче. Але і ліс був також ближче. Дівчина ще трохи прискорилася, стараючись заховатися між дерев, але перечепилася об корінь дерева і смачно гепнулася об землю, ледь не прикусивши язика.

Та не було часу перепочивати чи жаліти себе. Аніка спробувала піднятися проте вже було пізно. Пал таки наздогнала її і схопила за шиворот, а потім безжально поволокла за собою назад. 

Аніка мало не розплакалася від відчаю. Вона була так близько, щоб втекти, але нічого не вийшло. Це таки кінець.