Розділ 36 "Карі очі"

- Маленька учениця вартівниць,- почула Аніка надто гарний жіночий голос і припинила борсатися. Вона підняла очі і в темряві вулиці побачила перед собою темноволосу високу жінку, яка була вдягнена в чорні джинси та червону кофтину. Яка невідповідність між складною особистістю та простотою одягу. Час ніби зупинився. Їхні погляди не відривались одна від одної. Жінка дивилася зацікавлено, Аніка насторожено.

Та не обманюючись одягом, дівчина зрозуміла хто перед нею. Якби Індіра Роу не описувала її як божевільну то перше що прийшло б Аніці до голови про неї,- красива. 

- Алрет Балмел,- тихо сказала Аніка, радше констатуючи свої думки. Та щось в очах цієї жінки було таке, що навіть серед ночі відчувалася небезпека. Її темне намисто на темній нитці блиснуло проти ночі. 

- О, то я популярна серед вартівниць,- пирхнула жінка із вишкіром на обличчі,- Ти вже була певна, що ви в безпеці, але о ні, не тоді, коли я беруся за роботу. І ті твої слова про магію та відповідальність, - це так мило. 

Отже, Алрет стежила за нею. Залишалося лише сподіватися, що не від самого будинку. І що з Кенджі все буде добре, що він відійшов досить далеко...

- Що вам треба ?- просто запитала Аніка. 

- Які сміливі слова,- розлютилася Алрет,- Після того, що тобі розповідала про мене Роу тобі не варто так нахабно говорити зі мною.

Аніка спробувала встати, але інша чарівниця ззаду тримала її, не даючи поворухнутися. Тому дівчина була на колінах, неначе перед королевою. Алрет глянула на землю і недбало підняла намисто Аніки, розглядаючи блакитний камінь проти нічного неба від чого Аніка прикипіла до нього поглядом, боячись того, що буде далі. 

- Маленький камінчик. І звідки в тебе він ?- легко запитала Балмел.

Аніка ще сильніше стиснула зуби. Проте чарівниця, яка тримала її ззаду, боляче смикнула дівчину за волосся і гаркнула :

- Відповідай !

- Зі школи, стандартний камінь для перетворення магії,- видавила з себе Аніка. "Вони заберуть його",- подумалось дівчині. Може, хтось із шайки Алрет загубив свій камінь для перетворення магії і їм треба ще один, або просто так, аби показати Аніці хто тут головний. 

- О, то в тебе не було свого. Що ж, тобі пощастило. Ерерус колись належав бібліотекарям Старих воріт. Навіть не так, він належав самій бібліотекарці Нанні,- задоволено говорила Алрет, явно знаючи, що Аніці було не під силу знати таку інформацію.

- Ерерус ?- перепитала Аніка. 

Вона не чула, щоб каменям давали імена. Були більші, були менші, різкольорові, білі і чорні, були на простих нитках, на стрічках, ланцюжках. Камені передавалися в родині від чарівниці до чарівниці, а якусь детальнішу інформацію про них оберігали, щоб уникнути крадіжок. Та бідні не могли дозволити собі таку розкіш, як магічні артефакти і тому в Аніки його не було. Лише коли вона почала навчатися в Метеролісі то сказала, що потребує камінь і через здивування вона отримала непримітний блакитний камінець.

- Так називається цей камінь. Його, звичайно, легко сплутати із аквамарином чи цитрином, хтось навіть казав на нього місячний камінь. Всі вони такі дурні. Чи як ти думаєш, змогла телепортуватися сюди ? Якщо ти не знаєш цієї інформації і потрапила сюди вперше то це навіть комічно. Але не переймайся, ти не більш тупа за інших учениць. Коли я була молодша за тебе то також подумала, що це аквамарин,- пояснювала Алрет, граючись небезпечною прикрасою.

Аніка мовчала, перетравлюючи інформацію. Цікаво, чи Роу знала, що Аніці дістався не просто стандартний камінь для вартівниці, а Ерерус, більш цінний артефакт ? І яким чином його могли легко дати новенькій школярці ? Це справді помилка чи чийсь хитрий план ? 

- Ти думаєш як же він потрапив до тебе ? Якась недалека особа просто вирішила, що це стандартний аквамарин. Ось що означає загублені знання. Як і загублені артефакти,- Алрет була дуже задоволена собою та своїми знаннями. А дівчина намагалася точно згадати при яких обставинах та з чиїх рук отримала камінь, але нічого підозрілого там не було. 

- Цей камінь дуже сильний, так ?- перепитала Аніка, щоб впевнитися. Шия була незвично порожна і від цього Аніці ставало ще сумніше. Ніби Алрет не просто забрала магічний інструмент, а частинку самої Аніки. 

- Авжеж. Він підсилює магію вартівниці, але через нього важко навчитися проводити власну силу. Цікава річ. Унікальна у своєму роді. Ерерус неначе свічка,- може зігріти, але при неправильному використанні може спалити. 

Тепер було ясно чому Аніці так важко давалося перетворення магії. Оце так новина.

- Це цікаво, що твоя магія не спалила тебе під час часопросторового переміщення. Схоже, ти все таки спрацювалася з Ерерусом,- розглядаючи камінчик захоплено проговорила Алрет. Вона кидала погляди на дівчину та робила свої висновки. 

Аніка здивувалася. Це був комплімент ? Алрет точно божевільна ? Але якщо вона схопила її і тепер розказує про цінності артефактів то так, певним чином це все таки схоже на божевілля.

Раптом Алрет міцно стиснула камінь в руці і магія, темного, неначе сама ніч, кольору, спалахнула в її кулаці. Почувся тріскіт і коли колишня вартівниця розтиснула руку то від красивого круглого каменя залишилися лише друзки та ланцюжок.

Аніка шоковано застигла. Страх здушив горло, а біль від втрати обпік її серце. Як же тепер вона повернеться додому ? Пара сліз покотилися її обличчям.