Розділ 31 "Основи циркового мистецтва"

- Ти сьогодні не ходиш по залі, а просто літаєш,- зауважила місіс Маргарет, спостерігаючи за роботою Аніки із задоволеною посмішкою. Жіночка ледве встигала виконувати свою роботу, настільки їй подобався настрій дівчини.

Воно так і було. Години бігли надто швидко, навіть непомітно. От тільки Аніка зовсім не виспалася поки її терзали мрії та думки. Та все ж це не заважало їй буквально літати на роботі. Мрійливі думки все ще не відпускали її мозок і це заряджало тіло енергією з безкрайнього джерела сили, яка відкривається закоханим, коли вони знаходяться в ейфорії від цього нового почуття. Пальне це настільки цінне та ефективне наскільки ж недовговічне.

- В мене був гарний вихідний,- відповіла Аніка, швидко складаючи на тацю дві піци, кетчуп та два овочеві соки.

- О, це приємно чути. Кенджі також повеселився ?- допитувалася жінка.

- Авжеж.

- Може, це змінить твою думку про повернення додому, га ? 

Аніка перестала посміхатися. А так, дім, повернення, вже так скоро. 6 днів. Тільки 6 днів і все, - прощатися зі всім і повертатися додому. Авжеж. 

- Мені тут дуже подобається, але, все ж, мені треба додому,- зрештою відповіла вона. Міс Маргарет сумно кивнула.

- Як скажеш, Аніко, - відповіла зітхнувши жінка,- Кенджі буде сумувати за тобою.

- Еге ж.

- А ти за ним ?- нові грайливі допитування. Та Аніка не ображалася. Може, за років сорок вона теж стане такою ж жіночкою.

- І я також. Він хороший друг.

- Нехай так, головне, не шкодуй про своє рішення. Пам'ятай, ти завжди можеш сюди повернутися. Тільки щоб не було надто пізно. Любов це діло часу, а в молоді час біжить дуже швидко,- повчала її старша пані.

- Ви праві.

- Коли я була молода то думала, що часу в мене геть багато. А виявилося, що лише два місяці змінили все. І замість мене мій Лео обере собі ту, що близько.

- Така людська природа,- обирати те, що близько,- відказала Аніка. Ні, вона не хотіла будувати планів чи ілюзій. Тут їй не місце. Вона сумує за подругою, за магією, за просторами та злегка фіолетовим відтінком великого сонця. Так, школи їй вже не бачити, але і без школи в якийсь спосіб можна дати собі раду. Щоправда, Аніка ще не знала в який саме.

А ще вона думала про Індіру Роу і досі не могла повірити, що познайомилася із цією живою легендою.

Коли робочий день вже добігав до кінця на порозі майже прибраної кав'ярні з'явився Кенджі. І хоч час був пізній - 22.10, хлопець сяяв і зовсім не виглядав як після пробіжки чи після роботи, а пахнув так неначе тільки що вийшов з душу. 

- Доброго вечора, місіс Маргарет, Аніка вже закінчила ?- впевнено та наполегливо запитав він.

Місіс Маргарет виглядала трохи здивованою, проте радісно кивнула. 

- Йдіть,- сказала вона, ховаючи в шухляди останні чисті склянки. Залишалося ще декілька справ які треба було б закінчити проте місіс Маргарет надто шанувала молодість та кохання, щоб перешкоджати милим вечірнім прогулянкам.

Аніка радісно зняла свій фартушок і залишила його в коморці для різних речей. Потім забігла в туалет і глянула на себе в дзеркало,- волосся давно вибилося із акуратного хвостика, на обличчі були сліди недосипу у вигляді легких темних кіл під очима та це було не критично. Аніка швидко поправила волосся, посміхнулася і знову стала корити себе за надмірну радість. Це ж буде просто прогулянка додому. Нічого більшого. 

Щойно вони вийшли на ще оживлену літню вулицю як в ніс Аніки вдарив запах чогось солодкого.

- В твоєму світі є цукрова вата ? - запитав її Кенджі.

Аніка задумалася. Вона не пригадувала собі подібного десерту в готелі "Останній листок", проте в школі могло бути щось подібне. 

- Цукор точно є, а от щодо вати то невпевнена,- сказала вона, оглядаючи вогні, що простягалися десь далеко перед ними, в глибині парку.

- Сьогодні в Коурвелл приїхав мандрівний цирк. В них тут багато всього цікавого,- розказував Кенджі, щиро посміхаючись,- А ще там є цукрова вата. Покажу тобі.

- О, це чудово ! Люблю цирк !- зраділа Аніка. Щоправда, в своєму житті вона бачила його лише здалеку і пару хвилин, проте враження залишилися на все життя.

- Думаю, цей цирк не настільки тебе здивує, - жодної тобі магії чи якигось магічних трюків. Та я люблю цей простий людський цирк,- спеціально наголошуючи на простоті людського цирку, говорив Джей. І він не прогадав щодо різниці цирків у різних світах.

- Мені цікаво подивитися на циркове мистецтво просто людей,- піддразнила його Аніка.

- То як твій день ?- допитувався Кенджі, роздумуючи чи варто зараз зяти Аніку за руку чи цей жест буде зайвий і не варто поспішати. 

- Досить веселий. Можу розказати як малий ганяв між столиками і перевернув на себе цілу склянку томатного соку. Плачу було на всю залу,- розповідала Аніка.

- Оце так. А я цілий день копирсався в архіві. Але не міг перестати посміхатися. Веселих історій в мене нема. В архіві надто тихо і спокійно. Останнього разу там щось відбувалося у 1863 році, - озброєний чоловік шукав підтвердження свого родоводу із графами Меннезі, але не зміг нічого знайти.