Розділ 21 «Добро чи зло»

Ніч пройшла неначе одна мить і ранок наступив надто швидко. Аніка повільно розплющила очі і з насолодою заплющила їх знову. Все таки в тому, щоб не ходити на заняття чи нічні чергування були свої плюси. Можна було поніжитися в ліжку і не думати про оцінки, але чи тепер, взагалі колись, оцінки будуть її проблемою ?

Такі думки видавалися сміхотворними зараз, коли Аніка була в іншому світі, в малознайомих людей і тільки прокинулася від сну, який видавався їй невблаганно коротким. В домі було тихо і дівчина вирішила, - ще надто рано для підйому і ліпше буде знову заснути.

Та як тільки вона закрила очі, в кімнату легенько постукали і тривожний голос Сари прозвучав у кімнаті:

- Прокинься, Аніко,- почула вона.

- Що сталося ? - запитала Аніка, одразу підносячи голову з подушки.

- Хтось обікрав нас вночі,- з розпачем сказала жінка.

- О, ні ! Невже у вашому місті повно злодіїв ? Я і не помітила, що тут настільки небезпечно,- здивувалась Аніка. Вдома вона часто бачила злодіїв, які шнирили попри готель, тинялися селами та містами, в надії вкрасти щось цінне та продати, але тут, в Коурвеллі, вона ще не помітила жоднісінького злодюжки.

- Насправді злодіїв нас не так вже й багато,- заспокоїла Аніку Сара,- Та це були не просто звичайні злодії, вони не вкрали нічого цінного.

- Тоді що саме сталося ? - запитала Аніка, встаючи з ліжка. Вона не могла зрозуміти, що зараз коїться, але розуміла, що сталося щось погане і це щось дуже сильно засмутило Сару і засмутить її також, адже Сара та Джей прийняли її до себе, до своєї родини, дали її дах над головою, смачну їжу, співчуття і допомагали їй, а отже Аніка також хотіла бути з ними доброю, співчувати їм, давати свою допомогу.

- Хтось прибирався вночі в дім та знищив книжку, мою книжку з казками,- зі слізьми на очах прошепотіла Сара,- знищив її, порвавши на дрібні шматки, розірвавши важку парчеву обкладинку і залишивши її посеред коридору. Також зірвав мій трояндовий герб зі стіни і розбив його на маленькі шматочки. Зникло лише моє намисто, яке я не використовувала вже багато років.

- О, ні це може означати тільки одне, -  хтось крім мене також є в цьому світі,- одразу зробила висновок Аніка. Кімната довкола пішла кругом. Ця думка викликала в неї спірні почуття, - радісні й погані одночасно. Погані через те, що Сару підло обікрали, викравши, знищивши не лише речі, а дорогоцінні спогади. А радісні, через те, що цей хтось також хоче повернутися назад і якщо в цієї особи вийде, - то і в неї також.

- Я також боялася що ти потрапила сюди не сама,- погодилась Сара. Вона була змарніла, її очі почервоніли від пролитих сліз, а в погляді заклякло розчарування.

- Тепер в нас є докази, що я тут не сама. Але як хтось зміг пробратися сюди вночі і ніхто з нас не чув шуму та звуків ?- в Аніки таке не вкладалося в голові. Невже вони всі такі глухі ?

- Значить маг добре знається на заклинаннях,- зробила висновок Сара.

- Може тебе хтось відслідковував, а потім добре придивився, коли ми ляжемо спати, і тоді спокійненько тут розглядався,- сказав Кенджі, з’являючись у дверях. Він також недавно прокинувся і тільки обдумував ситуацію, розбурхуючи своє і без того бурхливе волосся.

- В мене теж такі думки,- погодилась Сара, вона заглядала у вікно ніби пакостник міг там стояти і чекати.

- Мамо, ти певна, що нічого не зникло і пошкоджені тільки твої так звані артефакти ?- запитав її він.

- Так, я певна, сину. Всі наші збереження та кошти, які на видноті, залишились на місці і нічого більше не пошкоджено та не вкрадене. Двері цілі, як і вікна, замкнені, я не маю уявлення як злодій сюди потрапив, але цей хтось доволі таки хороший чарівник.

- Я зовсім не спала настільки міцно, щоб нічого не почути, але все одно мене нічого не розбудило за цілу ніч, ні один звук,- здивовано поділилася Аніка.

- Навіть знаходячись в спальні, поряд зі своїми речами, я нічого не почула, це досить потужні чари,- зробила висновок Сара.

- Значить цей хтось був досить продуманим та обережним, щоб здійснити все це так легко, але навіщо було це все розбивати, який в цьому сенс?- задумався Кенджі.- Я довго не спав, але нічого не чув. Я думаю, в цьому є деякий сенс, адже мама вже давно не належить до вашого світу. Аніка намагається повернутися туди, -  значить цей хтось хоче завадити Аніці повернутися в її світ.

- Отже, цей хтось сам хоче повернутися туди, але не поки що не повертається тому що теж не може ? Тоді знищення речей це просто висловлення своєї люті ?- роздумувала дівчина. Вона почала застеляти своє імпровізоване ліжко. Після таких ситуацій не буде сну.

- Але чим цінні ці мої речі ? Просто герб та книжка старими казками, які я всеодно знаю напам’ять ? Чим вони могли комусь зашкодити ? Чи може цей хтось просто хотів нагло нагадати про себе та свою силу злякати мене та вас, діти ?- стиха говорила Сара. В її голосі чувся страх за Кенджі та Аніку. За себе вона вже давно не боялася.

- Мама може бути права,- сказав Кенджі.

Йому все це не подобалося і коли хлопець прокинувся і побачив сумне обличчя матері, а також розтрощені речі то, соромно зізнатись, навіть подумав на Аніку. Проте він одразу відкинув ці думки, розуміючи, що дівчина не могла б так учинити. І тепер, дивлячись на засмучене обличчя молодої чарівниці він розумів, що Аніка точно не могла так вчинити і що ця його перша думка, така природня, з тим така підозріла  і категорична, була причиною для сорому і саме тому він зараз не хотів дивитися Аніці в обличчя і не хотів брати її з собою на роботу аби трохи відійти від цієї ситуації та заспокоїтися. Звичайно, Аніка не читала його думки, проте він все одно не міг нормально сприймати себе через те що міг подумати на Аніку таке.