Розділ 18 "Нові відкриття"

Якби чоловіки, які так хваляться своєю логікою, справді могли користуватися нею, то до Джея Кенджі все дійшло б швидше. Але йому, як і кожному хлопцю, треба було трохи більше часу аби щось зрозуміти.

- То це книжка твоєї мами, так ? Але звідки в неї щось подібне ?- здивовано запитав він, - Може колись то були звичайні книжки і такі взагалі були в кожної дитини років 40 тому? 

- Можливо й так. Дай но мені цю книжку ще раз,- відповіла енергійно дівчина.

Аніка взяла книжку й почала неспішно вчитуватися в кожний заголовок нової легенди чи казки. Там було багато чого : "Життя мандрівного щура Балукі", "Розповідь трьох жартівниць", "Про стару козу і хитрих козенят", "Мандаринове місто", "Великий палець та малі проблеми", "Королівство мертвих", "Сатинові камінці" і ще багато чого.

- Ну і що ? Впізнаєш історії?- запитав Кенджі. 

- Так, це одні з найбільш поширених. Такі казки розповідають дітям перед сном, я також такі слухала. Щодо книги не можу бути певна до кінця, але оббивка досить стара, щоб уявити ніби ця книга пережила не одне покоління.

- Тут я можу погодитися. В нас мало випускали книги в подібному форматі, а в інтернеті я не бачив ні аналогів ні подібних видань чи казок,- замислився Кенджі.

- То треба запитати в твоєї мами звідки в неї ця книга,- сказала нарешті Аніка.

- Так і зробимо, але ввечері. Вона вже пішла на роботу,- звірившись із годинником, заявив хлопець. 

- Що ж, треба буде почекати,- пробурмотіла Аніка. Звичайно, їй хотілося дізнатися більше просто зараз і чекати до вечора видавалося надто довго. Але що поробиш ? Терпіння, терпіння і тільки терпіння.

- Пропоную зараз зробити перерву і з'їсти морозиво,- сказав Джей і Аніка мовчки серйозно кивнула. 

Вони позбирали книжки, що великою купою лежали розкидані на столі і стали розклади їх на полиці. Це виявилося більш складним завданням, адже треба було згадати з яких саме полиць кожна книжка аби вони були чітко в своїй секції. 

Але коли з цим завданням було покінчено то окуляристі бабусі провели парочку незадоволеним поглядом і одна сказала другій :

- Надивляться своїх аніме і сходять з розуму.

- Атож, я взагалі стараюсь не помічати цю дивну молодь,- погодилась друга,- І акцент в цієї дівчини дивний.

А Джей з Анікою вже відкривали інші двері, які вели до невеликого кафе неподалік від бібліотеки. Тут вже знаходилося пару студентів, які сиділи з ноутбуками та записниками, один фрілансер і мила парочка стареньких,- звичайний набір для маленького містечка в якому в таку годину відвідувачів небагато. 

Джей сміливо повів дівчину до стійки за якою стояла привітна продавчиня, офіціантка і власниця в одному обличчі. Як і кожний манелький бізнес в таких містечках, ця пані середніх років дозволяла собі лише одну помічницю, яка приходила в обід, щоб в час напливу клієнтів була поміч і на вихідних цілий день, щоб встигнути виконувати замовлення.

- Доброго дня, міс Оллі,- весело привітався Джей.

- О, привіт, Джею, ти сьогодні рано,- сказала з посмішкою світловолоса жінка,- Твоя подруга ?

- Доброго дня,- сказала Аніка з соромязливою посмішкою. Міс Оллі поправила свій фартух і приязно махнула рукою на меню.

- Яке морозиво оберемо ? Сьогоднішній смак дня це лимонне, але моє улюблене це м'ята,- сказав Джей, розглядаючи велику дошку за спиною в жінки, на якій різнокольоровими крейдами були написані смаки морозива, різні кави, соки, лимонади, сендвічі та тістечка. 

- Я б спробувала лимонне,- швидко вирішила Аніка. Вона не знала, що воно таке, це морозиво, але поглянувши на це місце, одразу вирішила, що це якийсь смаколик чи десерт. 

- А мені м'ятне,- вирішив Джей.

- А пити щось будете ?- запитала їх жінка. Вона швидко робила помітки в своєму маленькому блокноті, щоб нічого не забути та не переплутати. Її кучеряве біляве волосся було стиснуте у велику дульку на голові, яка погрожувала вирватися на волю, а олівець в руках швидко писав на клаптику паперу в блокноті.

- Може холодну каву ? Сьогодні доволі спекотно,- запропонував Джей, звертаючись до Аніки. 

- Хай буде холодна кава,- погодилася Аніка. Вона уявляла собі це просто,- холодний кавовий напій, який смакує не так добре як теплий, але нічого, спробувати можна.

Поки Аніка роздумувала над таким серйозним питанням та розглядала пляшки із різними смаками сиропів, а ще вітрину із тістечок та морозива, Джей швидко оплатив покупку картою і вони пішли до невеликого столика біля вікна. 

- В тебе ж є морозиво ?- запитав хлопець на що Аніка повільно помахала головою, заперечуючи.

- Не знаю що це таке до кінця, морозиво, спробую і тоді скажу тобі,- серйозно відповіла вона. В кафе тихо грала легка музика, пахло кавою та молоком і Аніці одразу сподобалося це місце. Воно трохи нагадувало їй столову в Метеролісі. 

Коли місс Оллі принесла їхнє замовлення на таці то перед Анікою постала тарілочка із лимонним морозивом, охолоджена кава з молоком, битими вершками й посипкою й трубочкою. 

Аніка обережно оглянула цю красу і спробувала морозиво й коли холодна маса потрапила їй на язик то дівчина одразу вирішила для себе, - їм потрібен такий же рецепт. Це було незвичайно, смачно, лимонно, охолоджуюче.