Розділ 17 "Межа меж"

Ранок почався із запахів. То не були просто запахи дощу, вогнища чи може солоної морської води. Всього лиш запах свіжозвареної кави, печених млинців і тостів,- запах теплого й ароматного тіста, що просочувався крізь закриті старі двері з кухні. 

Аніка неохоче відкрила очі і раптово злякалася. Де вона ?- шалено промайнула в голові перша думка. Проте перед очима був день, великі вікна із білими шторами, а по боках книжкові шафи, наповнені книжками і це її заспокоїло.

Першим поривом було встати одразу, але Аніка вирішила ще полежати. Навчаючись в Метеролісі, дівчина рідко лінувалася. Воно і не дивно, адже їй треба було наздогнати роки навчання, яке вже мали дівчата й не показувати свого незнання. А тут вона хоч і зрозуміла, що не варто розповідати цим людям про свій справжній дім, все таки Аніка ще не вирішила що саме буде говорити якщо затримається тут довше.

Треба зізнатися, - дівчина сподівалася на те, що засне і просто прокинеться в себе, в Метеролісі, проте такого чуда не сталося. Що ж, треба буде самій вирішити свої проблеми, як і завжди. А що, працюючи в готелі їй було легко ? Та ні ж. Але там вона хоча б знала все, що їй треба було знати. 

На кухні був якийсь невеликий шум і Аніка прислухалася , а потім зрозуміла, - Джей снідає перед роботою. Вона вирішила, що довше залишатися в ліжку не вийде і швидко зірвалася з дивану, а потім акуратно склала ковдру, подушки й простирадло у велику купу, а потім рушила на кухню.

- О, доброго ранку,- весело сказав хлопець із набитим ротом. Він виглядав свіжим, виспаним, побритим, бадьорим і зібраним навідміну від Аніки, яка досі була сонна й зовсім розпатлана.

- Джей Кенджі, не з набитим ротом, спочатку жуй,- напутствувала його мама, явно незадоволена відсутністю манер свого сина,- Доброго ранку, Аніко.

- Доброго ранку,- сказала з легкою посмішкою Аніка і глянула на стіл де були свіжі млинці, порізані фрукти, джем, а ще підпечені ароматні хлібці та масло.

- Сідай но їсти сніданок,- запросила Аніку лагідно Сара і дівчина присіла за стіл. Тепер, при світлі дня, кухня здавалася дівчині набагато більшою ніж вчора ввечері. А ще все було дуже охайним та затишним, крім тих дивних приборів, які мали на собі велику кількість кнопок. Вона трохи заздрила хлопцю, звичайно, мати таку матір, це ж багато вартує. Якби ж її життя могло змінитися настільки, що вона могла б мати таку родину...

- Будеш каву ?- запитала Сара, виводячи дівчину із рою думок. 

- Думаю, що маленька чашечка не буде зайвою,- чемно відповіла Аніка. 

Сара Айзел налила з кавника міцний та ароматний напій і Аніка із вдячністю прийняла красиве блюдце з квітковими узорами, яке парувало густою нерозчинною кавою. 

- Молока чи цукру ?

- Ложки молока буде достатньо,- відповіла Аніка і Джей Кенджі глянув на неї трохи скоса, як і на свою матір, але та не була здивована, а просто влила невелику кількість молока до напою дівчини. 

Аніка зосереджено дивилася на каву, намагаючись повністю прогнати сонливість та дочекатися поки напій трохи охолоне.

- І як спалося ?- запитала привітно Сара. 

- Дуже добре, я заснула майже одразу,- відповіла Аніка, ловлячи себе на тому, що вона одразу бездумно збрехала. Просто сказала те, що хочуть почути від неї інші люди. Так, Аніці спалося добре, проте то не був хороший, швидкий сон. Навпаки. Аніка довго не могла заснути обдумуючи все, що сталося і ще цей тупий біль ззаду голови дошкуляв їй. 

Сьогодні ж то був далекий, пульсуючий біль, такий, що вже майже не заважав думати і крутити головою. Цікаво, чи Аніці вдалося поранити фантома, Яна Кастіло ? І яким чином можна взагалі поранити фантома ? 

- Тоді я дуже рада. Як тобі кава ?- запитала знову Сара Айзел.

- Дуже смачна,- похвалила напій дівчина і спохватилася, - вона ще не зробила ні ковтка і Сара Айзел та Джей Кенджі це добре бачили. Вони саме уважно придивлялися в обличчя дівчини, намагаючись зрозуміти навіщо вона збрехала.

- Ой, я задумалася і не зробила ні ковтка, вибачте, не можу прогнати сонливість,- пробурмотіла Аніка й зробила впевнений ковток кави. На перший смак кава трохи гірчила, проте була досить смачна аби насолоджуватися її смаком,- Й справді дуже смачна. 

- Бери млинці і тости поки теплі,- заохотила Сара і Аніка взяла млинець та тост. Вона намастила все маслом, а потім джемом і з насолодою з'їла. Щось подібне готував кухар Джо тільки його хлібини, запечені на товстій сковородці у плаваючому маслі були більш жирні та менш запашні.

- Сьогодні я подзвонив на роботу і сказав, що почну свій робочий день пізніше, о 13, то у в нас є час для того, щоб вирішити деякі питання,- сказав Джей, дивлячись на Аніку.

- Це ж чудово, - вигукнула радісно вона,- Тоді я йду перевдягатися у свій одяг.

- Тільки спочатку доїжте сніданок,- втрутилася із посмішкою Сара.

- Думаю, було б краще якби мама позичила тобі щось своє. Твій наряд все таки трохи специфічний...- почав Кенджі.

Сам хлопець був у великій білій футболці із фотографіями альбомів групи Бітлз і довгих джинсових шортах темно-синього кольору. З таким то нарядом в Аніки було до нього більше питань ніж до її звичайної шкільної форми, проте вона вирішила не сперечатися при матері хлопця, яка знати не знала про її незвичайну та зовсім незаплановану подорож світами.