Розділ 16 «Під дахом нового світу»

Ситуація ставала ще більш незрозуміла для Аніки. Де вона і що таке сталося ? Якщо це втнув Ян тоді йому буде непереливки. Щодо Яна, де ж той кулон ? Останнє, що пам’ятала Аніка так це те, як вона тримала кулон, міцно затиснений у руці, розмовляла з Яном і те, як він на неї напав. Пара магічних ударів і все, - на цьому спогади завершувалися. Якщо ж це Ян випадково перекинув її сюди.. Але навіщо ? Щоб не заважала, щоб забрати кулон ? Чи може щоб ніхто в школі не дізнався про нього ? Але він хотів її вбити як і робив це зі своїми попередніми жертвами ? Якщо потрапляння сюди, чиста випадковість, спричинена ударом магії, тоді куди ж дівся кулон ? Якщо він зараз все таки в Яна то діло погане. Аніка не могла навіть собі пояснити чому саме погане, але так вона відчувала. Якщо в кулоні є частка його магії чи він сам то завдяки цьому кулону Ян зможе знайти нову жертву.

- Мій кулон, кулон, ти маєш його ?- повернувшись до хлопця, запитала Аніка.

- Який ще кулон ?- не зрозумівши, запитав Кенджі,- Той, що в тебе на шиї ? – його погляд перемістився з обличчя дівчини на її шию, - То он він, на шиї.

- Та ні, не цей. Той, що я стискала в руці,- намагалась пояснити Аніка. Вона старалася виглядати спокійною, проте хлопець всеодно помітив її наполоханість.

- Не бачив я ніякого іншого кулона,- впевнено відповів він.

- Ти певен ? Це дуже важливо,- напосілась на нього дівчина. Вона вп’ялася в нього своїм поглядом і враз стала схожа на злу бестію.

- Може загубився десь тут, в провулку ?- розгубився хлопець. Ця Аніка все таки велика загадка.

- Варто пошукати,- пробурмотіла дівчина і взялася за пошуки. Джей також став озиратися навкруги і шарити руками по траві, проте жодних кулонів не було. Дівчина шукала довго та ретельно. Вона старалася обдивитися кожну виїмку, місце під кущами, лавку, порилася в смітнику, проте кулон так і не знайшла. Кишеню вона перевірила рівно чотири рази, проте там було незвично порожньо.

- І що ж тепер ?- сказала вона сама собі.

Джей вже давно припинив пошуки, зрозумівши, що вони нічого не дадуть і просто спостерігав за дівчиною. Надто темно для таких забав як шукання дивних кулонів.

- Тобто ти була на кладовищі і після удару твого…е, друга, прокинулась в мене в бібліотеці ?- ще раз обережно перепитав Кенджі.

- Так і було. Цей кулон мені дуже важливий,- пояснила щиро Аніка.

- Якщо твої кулони працюють як провідники твоєї сили то може ти спробуєш за допомогою одного повернутися назад ?- запропонував хлопець. Аніка вперше подивилася на нього не як на дурня і задоволено кивнула.

- А це можна спробувати,- сказала вона і торкнулася пальцями до свого кулона на шиї. Той засвітився, потім засяяв на весь провулок, але жодного іншого результату не дав. Він приймав магію в себе, як і завжди, проте, здавалось, не був здатний на такі серйозні штуки, які вимагала від нього дівчина.

- Я ніколи такого не робила. Навіть не знала, що здатна на щось таке. Спробую ще раз,- вирішила Аніка і стала знову посилати свою магію в кулон, згадуючи Метероліс. Згадуючи хутір і маленький цвинтар, згадуючи Північні ворота і вчителя Наоло. Але нічого не вийшло. Тільки світло від її магії освітлювало провулок.

Аніка припинила свою другу спробу і сумно помахала головою.

- Пальці вже німіють від напруження. Але нічого не виходить,- пояснила вона.

- Тоді треба буде шукати інший спосіб. Тільки боюсь, що в мене немає чарівного порталу для тебе,- сказав Кенджі, спостерігаючи за зусиллями дівчини.

- Ти не залишив мене на вулиці, коли помітив тут. Це вже багато значить,- з легкою посмішкою сказала Аніка.

- Не залишу й зараз,- після паузи сказав Джей,- Що, ж, пішли.

- Куди це ?- насторожилася Аніка.

- До мене додому, куди ж іще ? Може, мама приготувала щось смачненьке і тебе погодує.

- Може, я краще переночую тут в цьому гарно освітленому місці ?- запропонувала Аніка, вказуючи на невеличку лавку і ледве освітлюваний провулок. Джей Кенджі скептично підняв брову.

- Краще все таки в мене вдома, а завтра подумаємо, що робити,- вирішив він.

- А як щодо того твого робочого місця ?- запитала Аніка. Якщо всі ці жителі такі ж до смерті дивні, як і Кенджі, то вона воліла б провести цю ніч сама.

- Погана ідея. Завтра хтось із колег може прийти раніше за мене і в них буде багато питань. А чим тобі не подобається ідея мого дому ?- не розумів хлопець.

- Незручно якось напрошуватися до чужого дому,- пролепетала Аніка. Про те, що їй не дуже хочеться знайомитися із іншими дивними людьми вона вирішила змовчати.

- Якщо ти й справді потрапила в інший світ то мого дому тобі точно не треба соромитися,- помітив Кенджі і махнув рукою,- Пішли. Завтра ще повернемося сюди та спробуємо пошукати твій кулон.

Підбадьорена Аніка пішла за хлопцем. Та хода її була непевна. Вона не була готова ходити по гостях зараз, та ще залишатися на ніч в таких диваків. Але вибору не було окрім того затишного освітлюваного провулку. Та Кенджі чомусь ця ідея зовсім не сподобалася. Чого б це ?

По дорозі в Метероліс Аніка тільки те й робила, що знаходила віддалені ліски, парки, річки та всі такі місця де можна було безкоштовно заночувати. Звичайно, спати доводилося дуже поверхнево і з затисненим ножем в руці, але в неї ні разу не вкрали сумки чи ще чого…