Розділ 7 "Пізнаючи магію"

Магія лоскотала їй пальці. То було не зовсім приємне відчуття, але радше хороше ніж погане. Воно означало, що маг досить сильний і мусить старатися контролювати свої дії краще аби те відчуття лоскотіння не заважало.

Аніка пропустила тремтіння через себе аби не зупинятися і тренуватися зі всіма. Часом, як сьогодні, вона відчувала себе надто слабким провідником для такої сили. 

Її бліді руки ледь помітно тремтіли, погляд був трохи червонуватий і втомлений, але сили, вони були, от тільки було незрозуміло як же ними правильно користуватися.

У Валенти все було простіше,- вона була неначе риба у воді і кожний її рух супроводжувався цілковитою грацією. Вона легко вчила нові прийоми, швидко переходила від легкого до складнішого і просто насолоджувалася процесом. Аніка ж із захопленням глянула на подругу і знову стиснула в руці свій кулон, який висів у неї на шиї.

 А якщо проблемою було те, що Аніка була не їхньої крові ? Може недарма навіть сильним магам, але простолюдинам, не дозволяли вчитися в таких школах ? Офіційною причиною був класовий розрив між бідними та багатими і хоч від початку війни багато чого змінилося, цього правила не змінювали. Парламент, який керував вчорашнім королівством, твердо залишив за знаттю право навчатися в закритих превілейованих школах для магії. 

Але тут теж відбулися зміни,- кількість знатних родин меншала і багато шкіл вже закрили свої двері назавжди. Метероліс, школа Аніки, ще трималася. За прогнозами, новачків їй вистачало аж на 4 роки вперед через непримхливі правила у вигляді вільних програм навчання, довгих канікул і можливість пройти навчання без обов'язкової служби в храмі Трояндового бога.

 Сьогоднішній урок "Основ практичної діяльності магії" проходив за безкінечною практикою, проте результатів було не так вже й багато. Такими темпами Аніка буде лише кидатися красивими магічними кульками, а не стане справжньою майстринею, здатною на різні магічні дива.

Правду кажучи винна була не тільки Аніка. Тоя Флорд,- вчителька з основ практичної діяльності магії, взагалі не старалася пояснити щось студенткам. Вона була висока, худа, навіть кістлява, носила вільні полотняні штани блідо-сірого кольору, які висіли на ній, неначе мішки і темну накидку, з під якої стирчали худі руки. Вона без упину щось читала і крутила на шиї свій кулон, розміром із куряче яйце. 

Ті кулони із натуральних каменів були своєрідними провідниками магії, які дозволяли магу користуватися більшою частиною своїх сил та створювати сильніші удари, які виглядали як сплески чистої та дуже потужної енергії. 

Свій кулон Аніка отримала в школі. Тут вона також збрехала, сказала, що загубила попередній коли їхала до школи. Той кулон, що їй дали був не надто великий, цитрин, гарний і зовсім не важкий, як могло здатися на перший погляд.

 Спочатку Аніці було дивно ним користуватися, але з часом вона звикла передавати свою енергію через кулон і отримувати кращі результати. Але то всеодно не був рівень Валенти чи Лани Кронекер. Може, та кров знаті і мала якесь значення, або ж те, що їх ще змалечку вчили керувати своїми силами.

Перший спогад в житті Аніки був пов'язаний з магією. Тоді вона була дуже маленька, їй було лише три роки і вона прокинулася серед ночі. В кімнатці було темно, хоч око виколи, а втомлена мама міцно спала після робочого дня. Тому Аніка почала борсатися в ліжечку. Вона схопилася за поруччя дерев'яної колиски і силувалася пролізти між ними як і робила раніше, проте в темряві було важко орієнтуватися.

Аніка невдоволено слеснула в долоні, бажаючи світла і воно таки з'явилося від чого дівчинка аж позадкувала, здивовано розглядаючи невелику кулю зі світла.

- Чи це ти зробила, донечко ?- запитала Аніку Агнела, яка прокинулася від яскравого світла і мала непевне кивнула головою,- Ти володієш магією, моя маленька, тобі не варто боятися. 

Від тоді світ для Аніки змінився чи то вона змінилася для світу, чи то так мало бути,- незрозуміло, проте магія, яка мала допомагати стала ніби шкодити, як то було зараз. Чомусь її сила опиралася всьому, що мало її посилити.

Коли Агнела, мама дівчини, померла, Аніка образилася на свою силу. Бо що б вона не могла то не було лікуванням,- то нащо їй були такі сили ? Кухар Джо також не любив магію, але то було через війну. Надто вже багато поранених та вбитих він бачив на кордонах Аделізу і чув за стінами кухні під час довгих років роботи. 

Він завжди попереджував Аніку аби та не показувала свою магію перед незнайомцями, які зупинялися в їхньому готелі, люди ті здебільшого заробляли сумнівними методами, також часто сильних, але бідних магів, хитрощами ловили і продавали неначе звірят. Таких людей змушували ставати охоронцями або солдатами чи продавали у підпільні бої, або ж ще гірше,- їхні органи вирізали для знатних та багатих осіб як кращі органи для пересадки у разі потреби. Вважалося, що тіло мага міцніше, а тіло хорошого мага як сильний механізм, тому ним варто користуватися у всі способи.

Про таке ходило багато історій проте парламент не реагував на такі речі. Вони ставили в приорітет війну, яка вже не була війною пару років поспіль і планували грандіозну відбудову міст, але хто ж там мав жити ? Питань було багато.

- Щось ти філониш, подруго,- почула Аніка голос подруги.

- Не виспалася після чергування,- пробурмотіла Аніка. То була правда,- після чергування вона взагалі не могла заснути і просто лежала, а тепер, під час заняття, гірко шкодувала про це. Краще б вона все таки заснула хоч якимсь чином. Та після чергувань так було часто.