XVI. Спогади Грегора Різвела.

Запис із щоденника. Дата стерта, чорнило вицвіло.

Колись я був ученим.
Не віщуном, не провидцем, не охоронцем давніх істин — лише допитливим розумом у світі, де більшість боялася ставити зайві запитання. Я працював у Архіві Центральної Бібліотеки в Іскарі — місті, яке нині забуте й поглинуте попелом війни.

Саме там я вперше натрапив на згадку про Сторожів Сутінків. То був напівзнищений рукопис — обгорілий, залитий воском. Більшість сторінок зникла без сліду. Але один фрагмент залишився:

“…бо ті, хто пройшли межу, не вмирають — вони обираються. І тьма боїться тих, хто з неї постає, але не належить їй…”

Я не знав тоді, що ці слова змінять усе.

Коли Іскар упав — я вижив дивом. І саме тієї ночі побачив те, що закарбувалося в пам’яті назавжди: постаті в сутінках, схожі на людей, з очима, що світилися внутрішнім світлом. Вони билися з істотами, яких неможливо описати — немов сама темрява набрала форму.

Після того я залишив усе. Подорожував, збирав уламки знань, розмовляв із тими, кого світ вважав божевільними. Одні називали Сторожів «тими, хто повертається з порогу смерті». Інші — «вибраними рівновагою». А дехто — просто «приреченими».

Я зрозумів: їхня поява — не випадковість. Вони з’являються тоді, коли Баланс порушенно.

Та найважливіше я дізнався завдяки одному чоловікові — бойовому магу на ім’я Велор.
Він урятував мені життя. А ще — відкрив у мені здібності до магії. Спочатку я думав, що божеволію: сни, голоси, дивні знаки, що переслідували мене. Але з часом я усвідомив — це був поклик. Велор допоміг мені прийняти себе, навчив основ магії, відкрив очі на правду…
І саме від нього я вперше почув повну легенду про Сторожів Сутінків. Я дуже вдячний за ті знання та той час, який я провів з досвідченим магом...

Я не став Сторожем. Але став Магом і Хранителем. Моїм призначенням стало інше — зібрати знання, зберегти правду, підготувати шлях. Для тих, хто прийде після.

Я не знаю, коли це станеться. Але відчуваю — час наближається.
І якщо ти читаєш це — значить, усе було не дарма. Зло не спить зі мною вже певний час хтось стежить. А значить мене захочуть знищити, але я ні про що не шкодую.

Маю надію моя праця комусь буде корисна...

— Г.Р.