Розділ 5

Місячний гай на околиці міста був затягнутий сріблястим туманом. Це було священне місце для всіх Вартових — тут дерева пам’ятали перших перевертнів, а джерело в центрі гаю ніколи не замерзало.

​Сьогодні гай не був тихим. Уся зграя зібралася навколо стародавнього вівтаря. Джекс у своїй подобі добермана пильно стежив за периметром, а Рексі поклала перед вівтарем букет із гірського полину — символ очищення.

​Діана вийшла до центру в білій сукні, яка нагадувала її власну білу вовну. Вона виглядала як справжня богиня лісу. Марк чекав на неї, одягнений у просту чорну сорочку, але його очі світилися такою силою, що повітря навколо нього вібрувало.

​— Сьогодні ми не просто об’єднуємо наші життя, — голос Марка розлігся над гаєм, — ми об’єднуємо наші душі, щоб стати щитом для кожного, хто не може себе захистити.

​Він взяв Діану за руки, і їхні «Вузли Вірності» на пальцях спалахнули сліпучим світлом.

​— Я, Марк, Альфа Вовкодавів, обираю тебе своєю парою і своєю королевою.

— Я, Діана, Біла Альфа, обираю тебе своїм вожаком і своїм серцем, — відповіла вона.

​Вони мали скріпити союз поцілунком, але в цей момент туман навколо гаю став чорним і липким. З дерев посипалося мертве листя.

​— О, як зворушливо! — пролунав глузливий голос Ляльковода. Він з’явився прямо з тіней, тримаючи свою тростину. — Дві Альфи в одній пастці. Яка економія часу!

​З-за дерев виринули сотні Гончаків Хаосу. Вони були сильнішими, ніж раніше, їхні тіла були вкриті залізними обладунками, які магічно стримували світло.

​— Зграя, до бою! — рявкнув Марк, миттєво перетворюючись на велетенського вовкодава.

​Бій спалахнув миттєво. Джекс і Рексі відбивали першу хвилю, але ворогів було забагато. Ляльковод підняв тростину, спрямовуючи чорний промінь прямо в серце Діани.

​— Твоє світло занадто яскраве, дівчинко. Потрібно його згасити!

​Марк стрибнув вперед, закриваючи Діану своїм тілом. Промінь влучив у його плече, і вовкодав впав, важко дихаючи. Чорна отрута почала розповзатися по його білій шерсті.

​— Марку! Ні! — Діана кинулася до нього.

​Вона відчула його біль через «Вузол Вірності». Але замість того, щоб впасти у відчай, вона відчула лють. Її кров закипіла. Вона поклала руку на рану Марка, і в цей момент сталося те, чого Ляльковод не очікував.

​Світло Діани не просто лікувало. Воно злилося з силою Марка. Чорна отрута миттєво випарувалася, замість неї рана затяглася чистим сріблом. Марк підвівся, і його шерсть тепер теж почала іскритися.

​— Ми — одне ціле, — прошепотіла Діана, перетворюючись на білу вівчарку.

​Вони стали пліч-о-пліч. Діана поклала свою голову на плече Марка, і вони почали крутитися на місці. Це був «Срібний вихор» — легендарна техніка двох Альф.

​Срібна енергія Діани та потужна фізична міць Марка створили справжній магічний торнадо. Він пронісся гаєм, випалюючи Тіней і розбиваючи залізні обладунки Гончаків, як крихке скло.

​Ляльковод намагався втекти, але вихор наздогнав його. Світло Діани проникло в його душу, розриваючи всі нитки, якими він керував монстрами. Його тростина розлетілася на друзки.

​— Це... неможливо... — прохрипів Ляльковод, зникаючи в останньому спалаху білого вогню. — Дві Альфи... не можуть... так...

​Коли світло згасло, у гаю панувала тиша. Тіні зникли. Листя на деревах знову стало зеленим і почало світитися.

​Марк і Діана повернулися в людську подобу. Вони були виснажені, але щасливі. Марк обійняв Діану, притискаючи її до себе так міцно, ніби боявся відпустити.

​— Ти в порядку, моя Альфо? — запитав він, цілуючи її в маківку.

​— Тепер так, — вона посміхнулася, дивлячись на кільце на своєму пальці. — Зграя в безпеці. І ми нарешті разом.

​Через рік Мур-Сіті стало найбезпечнішим містом у світі. Розплідник перетворився на величезний Центр Допомоги, де Діана навчала молодих перевертнів контролювати свою силу. Марк став головою Ради Вартових, але кожного вечора він незмінно повертався додому до Діани.

​Вони часто виходили на дах свого нового будинку, перетворювалися на білу вівчарку та великого вовкодава і просто дивилися на місяць. Їхні «Вузли Вірності» більше не іскрилися — вони просто тихо світилися, нагадуючи місту, що поки ці двоє Альф разом, жодна тінь не наважиться порушити спокій їхньої великої, вірної зграї.

​КІНЕЦЬ.