Розділ 58. Механічне чудовисько

Сили поступово відновлювалися. Зерд із Саєбом ще не повернулися з розвідки, а ми розташувалися на середині шляху між виходом і шлюзом, із тим, щоб заздалегідь побачити небезпеку, з якого б напрямку вона не з'явилася.

Навпроти мене сидів Конфідус, похмуро дивлячись по сторонах.

Римон все ж таки відправив двох людей на розвідку біля печери, сам не насмілюючись порушити наказ Вартового.

Першою небезпеку відчула Білосніжка. Вона зашипіла і кинулася до виходу з тунелю.

Стулки шлюзу з рипінням почали роз'їжджатися. Втім, їхнє рипіння перекрив гул двигуна, що змусило мене скочити на ноги.

- Тікаймо! - щосили закричала я, усвідомлюючи, що мої супутники навряд чи розуміють, з чим вони мають справу.

Із шлюзу виїжджала платформа на гусеничному ходу, перекриваючи просвіт тунелю. Платформа рухалася повільно, та водію, якщо він там був, не з руки набирати швидкість у тунелі, який плавно повертав.

- Хутчіше! - підганяла я інших, намагаючись перейти на біг.

Вже було видно кущі біля виходу з тунелю, ми майже вибралися. Та майже перед моїм носом із гуркотом впала решітка.

Платформа насувалася. Я оцінила, чи є можливість протиснутися між стіною і гусеницею. Надто ризиковано - поверни вона трохи лівіше, і просто розчавить мене.

Перетворення!

Я витягла талісман і вихопивши з руки Римона кинджал, полоснула на розмах по зап'ястю.

Велика кішка позадкувала до решітки, готуючись до стрибка. Позаду механічного чудовиська лунали збуджені голоси.

- Тепер їм точно кінець!

- Оце так полювання!

Схоже, вороги були впевнені у безнадійності нашого положення.

Кігті зашкребли по броні. Я опинилася на корпусі, та не змогла втриматися і скотилася на гусеницю, яка потягла мене вниз.

Відштовхнувшися двома лапами, мені вдалося вивернутися і вчепитися у виступаючий край башти, яка загрозливо розверталася в мій бік.

Цей транспортний засіб геть не пристосований для пересування по ньому великих кішок. Я вчепилася лапами за клямки люку і повисла на башті.

Доки водій намагався мене струсити, із відкритого шлюзу до нас кинувся Лігнор.

За ним, у приміщенні бази змінений бився двома ятаганами, оточений декількома суперниками. Поруч Амед з кинджалом протистояв озброєному мечем караючому. Це вже легше. Принаймні, свої.

Платформа насувалася на Конфідуса і Римона, що притиснулися до решітки. Та Лігнор уже добіг до гусениці і провів по ній пилою.

В перший раз він узяв досить високо. Метал лопнув з оглушливим брязкотом, відкидаючи людину. Розрізана гусениця вдарила Лігнора, і він полетів до шлюзу.

Платформа почала розвертатися на вцілілій гусениці.

Услід за мною, Конфідус кинувся до протилежної стіни, пригинаючись від шматків металу, які били по решітці над головами.

Однак Лігнор спромігся скочити на ноги і кинувся до другої гусениці. Врахувавши свою помилку, тепер він завчасно відскочив убік.

Нарешті платформа зупинилася. Її колеса безладно оберталися на місці, а Лігнор продовжував шматувати корпус пилою.

Протиснувшись між стіною та колесами, що оберталися, я таки спромоглася розігнатися і відправити тіло у стрибок. Приземлившися позаду Лігнора, схопила його за одяг і відтягла від платформи.

Ще не вистачало, щоб він розрізав паливний бак, якщо такий у цього механічного чудовиська є, і...

І ми всі загинули в полум'ї.

В запалі бою Лігнор замахнувся на мене пилою, і я відскочила, злобно вишкірившись.

Водій, нарешті, зорієнтувався, і з отвору башти показався ствол кулемета, та було пізно.

Конфідус, піднявшись по решітці, вже був на платформі, встромлюючи меча у щілину між баштою і корпусом, щоб заклинити обертальний механізм.

Шкода, якщо постраждає такий меч, та життя дорожче.

Кулемет поливав чергами стіну, а Лігнор, нарешті, заспокоївся і опустив пилу.

До нас підбіг змінений.

- Леді, все гаразд?

Не очікуючи відповіді, він кинувся до Лігнора.

- Лізь нагору і зрізай башту!

Коли з платформи витягли водія, він був несамовитий від страху.

- Зупини цю бісову машину! - проричав Конфідус.

Нарешті водія привели до тями, і колеса припинили обертатися. Та у запалі сутички Лігнор, схоже, таки зачепив паливний бак, і на землю потекла темна рідина. У ніс шибанув запах бітуму.

"Усі всередину! Зараз спалахне!"

Я не могла промовити це вголос. Тож потягла Римона за собою. Потім ледь не силою потягла Конфідуса.

"Лігнор, біжимо", - я штовхала його лапами від решітки, де він вирізав отвір, дозволяючи увійти розвідникам Римона.

Ми були останніми, а нам у спину з тунелю спалахнуло гаряче полум'я.