Розділ 52. Парад монстрів

Владика обходив інкубатори, спостерігаючи за тим, як Сірі жерці пробуджують нечисть.

У підземних інкубаторах Притулку більшість монстрів були повністю розвиненими. Владика ступив крок до стрибуна, що майже вдвічі переважав його зростом.

- Як ми виглядаємо? - жартома запитав він у Старшого жерця.

Прекрасно! - Старший жрець мало не заплескав у долоні, знаючи любов Владики до театральних ефектів.

Дійсно, вихованці переважали середню людину зростом у півтора-два рази.

Чани тут були більшими, розрахованими на вісім особин. Прибирання і подачу води здійснювали автоматично, а відходи вивозили міні-цистерною, подібною до невеликої асенізаторської машини. Далі їх зливали у спеціальну шахту, щоб не забруднювати море, де полювала велика ящірка. Улінт не виносив смороду від випорожнень нечисті, і непокоївся кожного разу, коли здійснювали прибирання інкубаторів.

Під землею велика ящірка мешкала у загоні такого розміру. що він міг спокійно вмістити невеликий літак, де ландшафт нагадував морське узбережжя і навіть протікав невеликий струмок.

Втім, площа загону не давала змоги вільно розвернутися, і здебільшого ящірка могла рухатися в ньому вперед і назад. Саме цей момент виходу на годування побачили Нью з Римоном.

Насправді, Улінт із задоволенням наминав усе що давали, своєю всеїдністю нагадуючи людину або щура. Коли його створювали, ніхто не передбачав, що він виросте таким величезним.

На підземній базі панувала дисципліна. При появі Владики Сірі жерці шикувалися струнко і вітали його поклоном. Тільки одного разу на нього мало не вихлюпнули відро води, якою змивали смердючий бруд з піднятих вихованців, та це було маленьке і прикре непорозуміння.

Сірому жерцю навіть нічого не було за це. Владика тільки погрозив йому пальцем:

- Обережніше!

Побілілий від страху жрець кланявся, намагаючись сховати відро за спину.

Насправді, Владика був стривожений тим, що жоден загін демів іще не повернувся, і саме цим пояснювався його наказ піднімати нечисть.

Вони вже залишали інкубатор, коли увійшли два охоронця з демом, кульгаючим на одну ногу.

- Вартові зробили засідку на наш загін! - розмахуючи руками, він намагався довести Владиці, що його наказ був невірним.

- Де це сталося? - Владика вирішив проігнорувати це.

- На північ від Малої Цитаделі.

- Нехай Теветій дасть двох нормальних бійців, - наказав він.

Він зо дня на день очікував прибуття загонів караючих із сусідніх баронств, і хтось повинен був їх зустріти.

* * * * *

Підземна база мала чотири виходи. Один з них, яким наразі прямували наглядач з Улінтом, виходив у море. Другий вів до бухти, де за скельним виступом ховалися галери.

Величезний шлюз підземної бази відчинився, пропускаючи Улінта. Велетенська ящірка проповзла порожнім табором і попрямувала до моря.

Демів уже не було видно. Більшість із них вирушили на пошуки Вартових, а ті, що залишилися, зайняли позиції серед скель.

Наглядач Улінта ледве встиг відійти з дороги, як з бази винеслася купа стрибунів. Ті, хто розмовляють з Темрявою, повели їх берегом. Та це тривало недовго. Стрибуни спритно полізли нагору, а Ті, хто розмовляє з Темрявою - за ними.

Невдовзі Вартові, які вирішили полювати на демів, самі стануть об'єктом полювання.

Наступним був загін "летючих мишей" - гордість і окраса бази, якщо, звичайно, не брати Улінта. Із цим загоном, відносно невеликим, йшло цілих троє Тих, хто розмовляє з Темрявою, слідкуючи за тим. щоб "летючі миші" раніше часу не понівечили оточуючих.

Відчувши волю, "летючі миші" химерними стрибками понеслися серед скель. А за ними вже прямував загін несунів. Головною зброєю створінь, що нагадували павука, були велетенські щелепи з отрутою. Їхнього укусу було достатньо, щоб звалити стрибуна, не кажучи вже про людину.

Дві пари коротких передніх лап були пристосовані для перенесення вантажу. Велетенськими павуками несуни розбіглися схилом, прямуючи в долину. Зарості будуть добре маскувати їх, дозволяючи вискочити на жертву зненацька.

Майже миттєво долина заповнилася нечистю.

Коли останні монстри залишили базу, величезний шлюз зачинився. Тепер Владиці залишалося тільки очікувати на добрі новини.

Втім, новини до нього вже наближалися. А чи були вони добрими, залежить від того, з якої точки зору подивитися.

За парадом монстрів згори спостерігав Амед. Він йшов повертати борг, тому що хеск звик повертати усі борги, а не тільки борги честі.

Йому вдалося вистежити один із загонів демів, що привезли на базу полонених, і хеск уже декілька днів спостерігав за табором, викопавши нору на гірському схилі.