Розділ 49. Притулок

Мис Чорної Надії був одним з улюблених проектів Владики. Захований від сторонніх очей табір демів, який знайшов Римон, був частиною бази, призначеної для контролю узбережжя по обидві боки від Матії. Їхні повноваження простягалися аж до західного форту Мальрок.

Завдяки монстру, що полював на необережних рибаків, це місце користувалося настільки поганою репутацією, що його обходили як із моря, так і з суші. На базу демів з узбережжя стікався потік полонених.

Втім, табір демів був тільки верхівкою айсберга. Під землею були розташовані величезні інкубатори і обладнана база Сірих жерців під назвою Притулок. Цей анклав за своїми потужностями міг в чомусь суперничати навіть з південним узбережжям. Нечисть з інкубаторів розподіляли по укриттях, розташованих на цій частині континенту, а до інкубаторів вміщували нову порцію перетворюваних.

Мала Цитадель була свого роду філіалом бази, і такі філіали Владика мав намір створити у всіх баронствах як бази для підконтрольних йому караючих.

Якщо сусідство із Сірими жерцями караючі ще терпіли, то сусідства із демами вони би терпіти не стали, попри всю їх гнучкість у тому, що стосувалося принципів служіння.

Улінт був єдиним монстром, якому Владика дав ім'я. Створений з великої ящірки, що мешкала на континентальній частині Сходу, Улінт став справжньою грозою навколишніх мореплавців. Він міг не тільки з легкістю перекусити рибацького човна, та був здатний пошкодити навіть невеликий баркас.

Маючи гнучке тіло, перетинчасті лапи і хвіст, який дозволяв рулювати у воді, Улінт був швидким, як морська змія. Він був самцем, і Владика мріяв зробити йому подругу, та ці плани довелося відкласти, коли Владика залишив східний континент.

Мис Чорної Надії отримав таку назву серед мешканців узбережжя, оскільки, попри те, що знаходили уламки човнів, тіл рибаків ніколи не знаходили, і завжди залишалася надія, втім, яка ніколи не справджувалася. Що ж до захисту бази із суші, в розпорядженні Владики було ще декілька монстрів, які приносили на базу дичину. Таким чином, проблема продовольства вирішувалася без необхідності торгувати з населенням. Крупи, борошно та інші припаси тривалого зберігання постачали з Малої Цитаделі або ж деми захоплювали їх в ході своїх набігів.

Ще одним задумом Владики було карбувати монети східних баронств, щоб раз і назавжди позбутися складнощів, пов'язаних із продажем кірту.

* * * * *

Владика маленькими ковточками смакував вино з бокалу.

Старший жрець подбав про те, щоб на всіх базах відтворити обстановку його кабінету. Скрізь, де Владика міг з'явитися. Це стосувалося і підземної бази на узбережжі.

Владика приймав доповіді про стан справ. Вислухавши Теветія, він відпустив його поблажливим помахом руки.

Двері відчинилися без стуку, і до приміщення ввалився Старший жрець.

Важко дихаючи, він упав на стілець.

- Все знаю! Вже все доповіли, - так само поблажливо махнув рукою Владики.

- Велика кішка... Вона була там, - Старшому жерцеві ще було складно говорити, надто виснажив його біг наввипередки з кам'яною хвилею.

- Ти заслуговуєш на винагороду! - урочисто проголосив Владика. - Я зніму з тебе частину обмежень.

Це була добра новина, яку в глибині душі Старшій жрець сподівався почути.

- Тобі стануть доступними спогади. Та дивися, - Владика жартома погрозив пальцем. - якщо будеш себе погано поводити, обмеження знову буде накладено.

Старший жрець хотів зробив рух, щоб підвестися зі стільця і вклонитися Владиці.

- Сиди, сиди, - Владика вже будував у своїй уяві грандіозні перспективи, які відкривалися після знищення Вартових.

- Я відправив загони прочісувати місцевість.

* * * * *

За своїм статусом, Старший жрець мав великі повноваження. Найдорожчі страви, прекрасна зброя - все це було йому доступно, оскільки Владика щедро винагороджував його матеріально. Він міг узяти собі скільки завгодно полонянок і робити з ними все, що заманеться.

До хлопчиків він не мав потягу, а от жінками, ставши Старшим жерцем. насолоджувався, скільки було змоги. На відміну від Владики, він не страждав надмірною жорстокістю, тому не вбивав і не калічив полонянок. Він тримав їх при собі, поки вони не набридали, а потім віддавав на перетворення.

Зовсім юні і старшого віку, білявки і темнокосі - він уже не міг пригадати, скільки перебувало в його покоях. Та врешті-решт, він відчув, що пружні груди і сідниці більше його не заводять.

Тепер він дотримувався аскетичного способу життя, отримуючи насолоду від загартування тіла фізичними вправами. А ще від влади над рабами і рядовими жерцями.

Тож, подарунок Владики був коштовним. Недоступні йому спогади стали найбільшою дорогоцінністю для Старшого жерця, затьмаривши усе інше. Він мріяв згадати, як виглядає його матір і побачити будинок та дерева, серед яких він виріс.

Зокрема, його потяг до полонянок пояснювався тим, що він потайки сподівався: у черговому екстазі спогади все-таки прийдуть, йому вдасться пробити цю стіну. Та сподівання не справджувалися. Чіп надійно блокував ділянки мозку, що відповідали за минуле. Тільки Владика міг зняти це обмеження.