Розділ 48. Деми

- Сер Вартовий! Тривога!

Не встигли ми із Зердом повернутися до печери, як почули вигук розвідника. Він спускався згори, тримаючись за валуни, оскільки ноги ковзали на камені.

- Деми! Вже на підході!

- Ви дозволите мені взяти участь в бою? - запитав змінений, коли ми повернулися до печери і розвідник виклав суть справи.

- Мені це не подобається! - оголосив Конфідус, озброївшись своїм новознайденим мечем.

Мені це теж не подобалося, та я мусила визнати, що зброя повернулася до Конфідуса саме завдяки зміненому, а мені він, судячи з усього, врятував життя.

- Дозволю, - сказав Зерд, кинувши в бік Конфідуса похмурий погляд.

- Скільки там демів?

- Від двадцяти до тридцяти, - розвідник не міг порахувати точніше, оскільки деми піднімалися вкритим рослинністю схилом із долини.

- Цей загін може бути не один. Знайди місце. де зможеш спостерігати, щоб попередити нас, якщо з'являться інші.

- Я теж буду битися! - Лігнор виступив уперед.

- Чим? Оцим? - Конфідус вказав на кірт.

Лігнор ображено закопилив губу, напевно, пригадавши, як Конфідус тримав його за шкірку.

- А хоча б і цим! - ображено відповів він.

- Навряд чи з цього буде користь, - зауважив Зерд. - Та ми знайдемо тобі справу.

- Йди з розвідником і бери свою пилу. Якщо з долини будуть підніматися інші деми, ви зможете скидати на них кам'яні брили.

Ця ідея Лігнору сподобалася, і він попрямував за розвідником.

- Дерево теж можна зрізати і скинути, - Лігнор розмірковував на ходу, звертаючись до свого нового товариша.

Деми накотили дев'ятим валом. Вони неслися вниз, маючи на обличчі один і той же, як під копірку, вираз жорстокості і бажання вбивати. На хвилину мені здалося, що це біороботи. Та ні, це були звичайні деми.

- Дозвольте мені йти першим, - не чекаючи відповіді, змінений вийшов уперед.

Ще в печері він вкоротив довгий ланцюжок амулета, щоб камінь не гойдався на шиї.

І тепер, викинувши два леза з рукавів, попрямував назустріч демам.

Він зупинився на відносно рівній ділянці, очікуючи підходу супротивника.

Побачивши це, передні деми хотіли було загальмувати, та оскільки вони вже набрали швидкість, людську хвилю, що котилася вниз, зупинити було неможливо.

Я побачила, як Зерд і Конфідус відходять убік. щоб перехопити демів, які зможуть ухилитися від зіткнення зі зміненим.

З іншого боку печеру обходили Саєб із Римоном, із наміром зробити те саме.

Я вперше бачила, як по-справжньому б'ється преміальний боєць. Перший дем кинувся йому під ноги, намагаючись уникнути лез. Та змінений у високому стрибку, здавалося, на секунду сперся на руку, але так влучно, що дем залишився лежати з перебитою шиєю. А змінений вже стояв на ногах.

Другий дем відкотився убік, і лезо зустрілося із плечем третього, а далі змінений закружляв у смертоносному танку, розкидуючи набігаючих зверху демів. Хтось у цьому танку втрачав зброю, а хтось і життя. Нарешті потік демів вичерпався, і змінений так само легко затанцював схилом, добиваючи вцілілих.

- Стій! Не вбивай усіх! Нам потрібні полонені!

Голос Зерда перекрив сутичку, і змінений миттєво зупинився.

Кілька демів залишилися в живих, та ще Зерд із Конфідусом вели двох полонених, яким вдалося вчасно звернути убік.

Змінений вже сховав леза і підійшов, ставши поруч зі мною. Я дивилася на нього із сумішшю захоплення і страху. Якби Нітта в ту ніч діяла так само, ніхто з нас не залишився би живим.

- Леді, не бійтеся, - тихо сказав мені змінений.

- Поки це на мені, - він торкнувся каменю, - я не завдам вам шкоди.

- А якщо б амулета на вас не було?

- Тоді Владика може перехопити контроль. Але моя швидкість і навички будуть на рівні середнього бійця. Такого, як ви побачили, не буде, бо це можливо тільки тоді, коли преміальний боєць діє з власної волі.

Здається, я починала розуміти, що відбувалося тієї ночі. Можливо, Нітта не мала наміру нас убивати, та їй довелося підкоритися примусу з боку Владики.

- Я б хотіла, щоб ви мені розповіли про це детальніше, трохи згодом.

Слова зміненого багато чого прояснювали. Якщо раніше мені хотілося, щоб він скоріше пішов від нас, то тепер шкода було втрачати такого бійця. Якщо він каже правду, навіть примусове перехоплення контролю не зможе завдати нам такої вже великої шкоди. Втім, треба це обдумати, коли буде час.