Розділ 45. Пастка

Незважаючи на категоричне заперечення Зерда, Нью наполягала на тому, щоб вирушити на розвідку. Велика кішка здатна з досить великої відстані відтворити картину того, що відбувається, орієнтуючись на звірині органі чуття. Людина не здатна на таке.

Саєб і Конфідус підтримали її, тож Зерд залишився у меншині, і йому довелося погодитись. Римон набивався скласти їй компанію, однак дослухався до голосу розуму в тому, що у них надто різна швидкість, і погодився іти з двома розвідниками другим ешелоном, скануючи місцевість. За ними слідував основний загін.

Такі заходи обережності були вжиті, враховуючи попередній досвід невдалого штурму. Лігнор із своїм кіртом йшов окремо від інших, заглиблений у якісь думки. Втім, він теж обстоював посилені заходи обережності як людина, знайома із звичками караючих.

Сонце вже піднялося. Кішка обережно обходила Цитадель далеко за периметром, ховаючись серед кущів і дерев. Римон провів їх новим шляхом, без того, щоб спускатися під землю, і кішці тільки-но довелося подолати крутий підйом із долини на пагорб, де була розташована Цитадель.

* * * * *

Завдяки тому, що Владика відпустив його раніше, Старший жрець мав достатньо часу, щоб заспокоїтись і влаштувати позицію для спостереження. Переміщуючись по периметру вежі, він деякий час не помічав підозрілого руху. Та ось за великим деревом щось промайнуло, а слідом між деревами з'явилося плямисто-біле хутро снігового барса.

Велика кішка. Їхній розрахунок справдився.

Старшого жерця не можна було назвати полохливою людиною, та й він відчував певний містичний страх перед великою кішкою, адже її природа була зовсім іншою, ніж природа звичайної нечисті.

Серце підскочило у грудях, і Старший жрець, підібравши довгий одяг, став хутко спускатися з вежі.

* * * * *

Боєць № 379 спостерігав за виходом караючих із Цитаделі. Останнім, кого він побачив, був Теветій, який розмахував руками, лаючи і підганяючи своїх підлеглих. За ним у підземному ході зникли бійці охорони. А за деякий час із нього з'явився Старший жрець.

Боєць № 379 добре знав його, оскільки Старший жрець постійно знаходився поруч із Владикою. Та наразі було зрозуміло, що в Цитаделі Владики немає. Старший жрець піднявся на вежу і заліг там, спостерігаючи за місцевістю. Тепер бійцю № 379 залишалося тільки вибрати момент, коли спостерігач буде дивитись в інший бік, щоб перебратися під дальню стіну Цитаделі.

Приблизно так само міркувала Суахіль, ховаючись у кроні дерева.

Старший жрець оглядав схили долини, що вела у бік моря. Перестрибнувши паркан, боєць № 379 підбіг до стіни. Тепер йому потрібен чорний хід, який караючі залишили відчиненим, вочевидь не збираючись повертатися. Кінцевою ж його метою був кабінет Владики на другому поверсі.

Оцінивши кут огляду з вежі, він притиснувся до землі і поповз до дверей.

Боєць № 379 не боявся зустрічі із Старшим жерцем, однак він не розумів, чого саме той вичікує. Вже знаходячись у кабінеті, він побачив те, за чим прийшов - велетенський меч Конфідуса був хоча й цінним трофеєм, та занадто важким, щоб тягти його підземним ходом. Змінений приладнав меч у піхвах на спині і вже збирався виходити з кабінету, як раптом почув новий звук.

Старший жрець стрімголов мчав донизу, і тупіт ніг по сходах далеко розносився у порожніх коридорах.

* * * * *

Нікого не побачивши здалеку, велика кішка насмілилася підійти ближче, принюхуючись. У дворі пахло людьми і залізом. Тут зовсім нещодавно пройшов натовп людей.

Вона зазирнула до підземного ходу. Так, її підозри справдилися - караючі залишали Цитадель. Втім, вона відчула в будівлі ниточку життя. Ця людина знаходилася на першому поверсі і дуже нервувала.

Ще одна ниточка життя виявилась на другому поверсі, повільно рухаючись в бік першої. Двоє людей - не проблема для великої кішки, тож вона попрямувала до входу в будівлю.

Старший жрець знаходився у комірчині, де був встановлений генератор живлення інкубаторів. Відкривши дверцята однієї комірки з касетою, він до половини витяг касету і здійснював з нею певні маніпуляції.

Дан мав рацію: в касетах знаходилося атомне паливо. У штатному режиму в касеті відбувався контрольований розпад нестабільного елементу з вивільненням невеликих кількостей енергії.

Старший жрець намагався відкрити бокову кришку, та вона не піддавалася. Він із злістю вдарив по ній першим металевим предметом, який попався під руку. Кришка відлетіла, оголивши декілька контактів.

Насправді, Старшому жерцеві було страшно. В будівлі з хвилини на хвилину могла з'явитися велика кішка, і тоді йому кінець.

Щоб перевести касету до нештатного режиму, потрібно з'єднати всього два проводи з потрібними розйомами.

Старший жрець визирнув з комірчини. Великої кішки не було видно, і він крадькома попрямував коридором, стискаючи в руці металевий інструмент - хоч якусь зброю.

Для зручності обслуговування, генератор живлення був встановлений не у підвалі, а на першому поверсі, тож Старшому жерцю вдалося без пригод дістатися до найближчого вікна.

* * * * *

Боєць № 379 зачаївся в одній із кімнат. Його завданням було проникнути до Цитаделі, викрасти меч Конфідуса і повернути зброю власнику в обмін на можливість дістатися до Храму Світла. Священна змія Антарія була єдиною, хто здатний перепрограмувати його чіп, зробивши пристрій непідконтрольним Владиці. Її ім'я Омеа встигла вимовити перш, ніж він прокинувся.

У нього не було мети вбивати Старшого жерця, тож він, щоб не ускладнювати собі шлях, хотів просто дочекатися, коли той піде.

Та Старший жрець не пішов, він понісся як несамовитий до підземного ходу. Після його маніпуляцій в касеті почався процес некерованого розгону, який завершиться вибухом через триста ударів пульсу.

Через триста ударів пульсу будівля Цитаделі перетвориться на купу попелу, і до цього часу він, Старший жрець, має опинитися якомога далі звідси.