Розділ 43. Авіаносець

Дан спрямував корабель у відкрите море, збираючись підійти до узбережжя по можливості непоміченим. Вони з Арісатом вже визначили місце стоянки у невеликій бухті, де свого часу ховали Норіссу.

Як не дивно, на кораблі не було шлюпок. Схоже, він був розрахований виключно на причали, куди можна перекинути східці. І саме в цій бухті була така можливість завдяки невідомо ким поставленому кам'яному причалу.

Втім, наблизившись до узбережжя, і побачивши другий корабель, Дан помітив на палубі нездорову метушню. Він упізнав Рігда, Ірбіну, і ще декількох жінок.

Рігд підняв Цар-пушку, збираючись атакувати незнайомий корабель.

Дан передав керування Теміру і вибіг на палубу.

- Не стріляй! - замахав він руками.

Побачивши Вартового, Рігд опустив зброю, даючи можливість кораблю наблизитися. На березі вирувала пожежа і точився бій. Лицарі сера Тангрета відступали під натиском справжнісіньких демів.

Корабель Дана, не зупиняючись, вирушив до бухти призначення.

Першими, кого вони зустріли, зійшовши на берег, була група матійців. які відрізали частину демів від основних сил і оточили. Однак, далі справи виглядали не так райдужно.

В маєтку сера Тангрета залишилися здебільшого лицарі, які прибули з різних кінців володіння. Пожежею, яку Дан побачив з корабля, були палаючі сосни навколо маєтку, а лицарі сера Тангрета зайняли оборону біля центральної будівлі.

Здебільшого, деми не були вправними бійцями. Вони брали кількістю і жорстокістю. Найбільш досвідчені з них наразі атакували центральну будівлю, тоді як інші підпалювали сосни навколо.

Підступний план полягав у тому, щоб полум'я перекинулося з дерев на маєток. Втім, поки що це не вдавалося, оскільки дерева росли на достатній відстані, і зусилля нападників давали більше диму і смороду, ніж полум'я.

Черговий дем зі смолоскипом встиг тільки озирнутися на підбігаючого Дана. Заспокоївши його ударом Штучки, Вартовий затоптав смолоскип і вирушив до наступного любителя вогненебезпечних ігор.

Однак, втративши перших своїх товаришів, деми усвідомили небезпеку, і почали стягуватися до маєтку, утворюючи друге кільце.

Бійці Арісата розосередилися, вибираючи собі супротивників, коли влучно кинутий смолоскип впав на дах маєтку.

Один із демів видерся на високу сосну, тільки дивом не підпаливши себе разом із нею, і згори кинув смолоскип на дах. Його прикладу наслідували інші, тож незабаром під ноги бійцям на подвір'ї полетіли палаючі стріли і смолоскипи.

Зайнявся флігель маєтку, вкритий сосновою корою. Дан заскрипів зубами. Ніби й море поруч, та брандспойтів тут немає.

То чого він стоїть?

Він дійсно забарився, оцінюючи ситуацію. У нього ж є кірт.

Взявши розбіг по нахиленому дереву, Дан перестрибнув через голови б'ючихся у зовнішньому кільці і приземлився у просторі між зовнішнім і внутрішнім контуром. Якраз тут було декілька дерев, на яких, ніби березневі коти, сиділи деми.

Лезо Штучки мало здатність вільно проходити крізь будь-який матеріал, м'якший за камінь. Втім, на камені Дан його і не випробовував - не було необхідності.

- Стережись! - підбігши до першої сосни, на якій сидів дем, Дан змахнув Штучкою. На відстані півметра від землі лезо пройшло крізь товстий стовбур, як крізь масло. Не володіючи наукою лісоповалу, Дану, тим не менше, вдалося розрахувати так, щоб сосна разом із демом почала падати в бік його одноплемінників. Намагаючись втриматися за гілки, дем змахнув смолоскипом, і за мить на верхівці сосни затріщало полум'я. Бійці Арісата кинулися врозтіч від палаючого дерева, а Дан вже біг до наступного.

Дах флігелю охопило полум'я, роздмухуване вітром, що налетів невідомо звідки у цю вранішню пору. Кора тріщала і згорталася, відкриваючи потемнілі соснові дошки.

З другим деревом Дану пощастило менше, зате вдалося дістати дема, який зіскочив на землю, врахувавши невдалий приклад свого товариша.

Метання запалених стріл і смолоскипів припинилося. Деми із зовнішнього кільця намагалися розвернутися до Дана. Втім, Арісат не давав їм такої можливості.

З криниці у дворі піднімали відра з водою, передаючи їх нагору. До того часу, коли Дану вдалося пройти крізь внутрішнє кільце, полум'я на флігелі вже частково загасили.

- Сера Тангрета поранено! - вигукнув один з тих, хто піднімав відра.

Дан знайшов господаря маєтку у великій залі. Біля пораненого сиділа Тибіта, тримаючи його голову на колінах.

Сер Тангрет важко дихав уві сні, втім, його рана не була смертельною. За словами Тібіти, бій розпочався рано-вранці, коли більшість мешканців маєтку спали. Та викрадення Норісси навчило їх бути обережними, і цього разу варта була більш чисельною. Тому вартовим вдалося на деякий час затримати нападників, і маєток не став легкою здобиччю, як на це, можливо, сподівалися деми.

Жінок з Рігдом відправили на корабель. З пораненим залишилася тільки Тибіта, оскільки його вже не було можливості перенести. Тепер вона сиділа і щось тихенько промовляла до сера Тангрета, колисаючи його, мов немовля.

Пригадуючи розповідь про її відчайдушну подорож до форту, яка врешті-решт дозволила врятувати Норіссу, Дан мимоволі подивився на неї з повагою. В минулому ця жінка робила помилки, та, як свідчили подальші події, вона була дійсно відданою своїм друзям.

А що стане з Норіссою? Якою вона прокинеться? Дан вважав за краще не думати про це.

Обійшовши маєток, він знайшов ще кількох поранених і Гердана, який витягав з льоху величезні діжки для води.

- Підеш зі мною! - розпорядився Дан.

Загалом, він був задоволений. Із залишками демів швидко розберуться, після чого він відправить полонених на двох галерах до форту Мальрок, і буде гарне поповнення на рудниках. Заразом він позбавиться і купи полонених демів, яких привіз на кораблі Владики. Вони там йому ні до чого.

- Сер Вартовий! Корабель! - Гердан вказував у бік моря, звідки до узбережжя дійсно підходив корабель.