Розділ 39. Підказка

Іноді у бійця № 379 виникало питання, чому він ще живий. Його емоції, викликані спогадами, були такими яскравими, що Владика повинен був їх відчути.

Крокуючи кам'яним парапетом над прірвою, йому, нарешті, вдалося скласти головоломку: єдине, що стоїть між ним і його смертю, це амулет, який він тримає в руці.

- Сер Вартовий!

Темір, який вийшов на палубу і спостерігав, як через склепіння печери проникають перші промені ранкового світла, побачив, що з тунелю вийшов високий чоловік, у якому він упізнав викрадача Норісси.

Це означає, що змінений повернувся.

Темір побіг до рубки, щомиті очікуючи удару ножем у спину. Однак змінений стояв нерухомо.

- Гей, Вартовий! Треба поговорити.

Зелений здійнявся з плеча Дана і шугнув угору. За ним Суахіль.

Першим, що Дану кинулося в очі, коли він вийшов на палубу, була його Штучка в руці зміненого.

- Чого ти хочеш?

- Просто поговорити. Не бійся, Вартовий. Я тебе не зачеплю.

Насправді, ці слова ще й як зачепили Дана.

- Опустити східці!

Коли він зійшов на берег, за ним слідував всюдисущий Темір.

Змінений відступив, поклавши Штучку на землю

- Якщо хочеш в обмін отримати Норіссу, то ми її не віддамо, - запально вигукнув Темір.

- Та ви не змогли б, якщо навіть схотіли би, - зауважив змінений. - Втім, дівчина мені не потрібна.

- Хочу поговорити, - чоловік сів, демонструючи свою миролюбність.

- Я тут з власної волі, - додав він.

- Оце так! Хіба змінені щось можуть робити з власної волі?

- Взагалі-то ні, - погодився змінений. - Та я бачив уві сні Жрицю Світла, і схоже, Владика тимчасово не має наді мною влади.

- Думаю, що це завдяки каменю, - він показав амулет.

- Ця річ тобі не належить, - зауважив Дан.

- Так само, як і тобі, - парирував змінений.

- Правильно, вона належить Норіссі, тій дівчині, яку ти викрав.

- Жриця Світла вказала, що я можу звільнитися, і мені потрібна підказка, як це зробити.

- Звідки ж мені знати! - знизав плечима Дан.

- Нехай його перевірять птахи, - Арісат з мечем стояв біля Вартового, ладний будь-якої миті прийти на допомогу.

Суахіль підлетіла ближче, вмостившись на кам'яному виступі над головою Дана.

- У зміненому не може не бути Темряви. Навряд чи птахи тут допоможуть.

Немов підтверджуючи, що Дан має рацію, з води з'явилося чорне щупальце, наближаючись до зміненого.

Боєць № 379 демонстрував надзвичайну витримку. Так, він помітив морське чудовисько, та навіть не поворухнувся. Він упізнав створіння із свого сну і очікував, що восьминіг схопить зброю Вартового.

Та натомість морське чудовисько схопило його самого.

Восьминіг обхопив зміненого щупальцями і потяг на дно.

Темір був здивований. Наскільки він міг судити, до цього часу морське чудовисько не вбило жодного дема. Восьминіг тільки скидав їх у воду. Чому раптом він вирішив втопити зміненого, який начебто ні на кого не нападав?

Пройшла хвилина, друга, третя...

Дан знову знизав плечима і підвівся, збираючись узяти Штучку, як з води виринув Вартовий моря, поклавши тіло зміненого на кам'яну поверхню.

Змінений лежав на спині, а на його грудях у світлі прожекторів виблискував амулет Норісси.

Деякий час нічого не відбувалося, потім змінений спробував вдихнути і зайшовся кашлем. З легень потекла вода. Змінений тремтів, його кінцівки конвульсивно смикалися. Нарешті він затих.

- Гей, ти живий? - Дан повернувся на своє місце.

За законами честі його зброю, що була трофеєм супротивника, той міг або віддати добровільно, або ж Дан повинен був забрати її у чесному двобою.

Та не схоже, щоб цей двобій відбувся просто зараз.

- Забирай... свою... зброю... - насилу промовив змінений. - Я знайшов... відповідь.

Дану стало цікаво. Він дав знак бійцям відступити.

- То яку ж відповідь ти знайшов?

- Вона поведе мене, - змінений важко сів, вказуючи на Суахіль.

- Цей клятий восьминіг мало мене не втопив!

На цих словах морське чудовисько багатозначно визирнуло з води, і змінений підняв руки у заспокійливому жесті.

- Добре, добре. Я все зрозумів!

- Ти б не зміг побачити відповідь, не опинившись на межі загибелі! - низьким розкотистим голосом промовив Зелений з плеча Дана. - А тепер іди і виконуй своє завдання!

- Р-р-рядовий, стр-р-рунко! - виказавши в такий спосіб своє невдоволення поворотом подій, Суахіль пурхнула в тунель.

Боєць № 379 піднявся і, не обертаючись, пішов за нею.