Розділ 36. Різні думки

Вночі Зерду стало гірше. Він марив. Пригадуючи свій гарячковий стан після поранення, я не відходила від нього. Хтозна чого може наговорити Вартовий, марячи. Не всім потрібно це чути.

Та Зерд здебільшого говорив незнайомою мовою. Тільки одного разу він розплющив очі і, дивлячись на мене ясним поглядом, промовив:

- Я щасливий. що ти поруч зі мною!

Після чого знову впав у забуття.

У мене не було наміру залишатися в печері надовго. Як тільки Зерд підніметься, ми підемо на штурм Малої Цитаделі. Доля Конфідуса залишалася невідомою, і чим більше часу проходить, тим менше шансів повернути нашого товариша.

Зерд застогнав. Я поклала йому руку на лоб. У нього була гарячка.

- Норісса... Норісса на кораблі, - прошепотів він, схоже, згадуючи минулі події.

- З Норіссою все добре. Ми її врятували, - я намагалася його заспокоїти, впевнена, що Зерд мене не чує.

Та він почув.

- Ні, не врятували! - заперечив він. - Норісса на кораблі у саркофагу.

- Зерд, що ти кажеш! Норісса із Даном, з нею має бути все добре.

Та Зерд уже спав.

Я пригадала свій сон у ніч після балу, і мені стало не по собі.

Норісса на кораблі. Може, це корабель, на якому Владика прибув зі Сходу? Що, якщо Норісса потрапила туди? Думай Нью, думай. Вмикай логіку.

Владика в місті, а отже, його корабель повинен бути недалеко.

Пригадавши розповіді про підземелля і підземну річку, якою мандрували Зерд із Саєбом, я припустила, що прихований док може бути навіть у самій Цитаделі. Або ж...

Намагаючись уявити карту, не витримала і підійшла до Саєба:

- Мені потрібен план Цитаделі і карта міста.

Залишивши його біля пораненого, покликала Римона.

- Десь у цій місцевості повинен бути захований корабель, на якому прибув Владика. Зерд марив, стверджуючи, що наша подруга знаходиться на цьому кораблі.

Це має бути таємний док або щось подібне, бо корабель незвичайний, і якби його помітили люди, про це б уже було відомо в місті.

Римон якийсь час сидів над картою, зіставляючи її з планом Цитаделі.

- Леді, єдиний підземний морський залив знаходиться тут, - він вказав місце між володіннями сера Тангрета і Малою Цитаделлю.

- Ми знаходимося ось тут, - він вказав точку значно ближче до Малої Цитаделі.

Якщо прокладати шлях з Малої Цитаделі до місця, де підземний залив впадає у море, цей шлях мав би проходити приблизно там, де знаходимося ми.

- Не виключено, що існує другий ярус підземних катакомб, - зауважив Римон. - Висота над рівнем моря дозволяє припустити, що під нами можуть бути додаткові печери.

* * * * *

Конфідус, завмерши на вході до нашої печери, виглядав як давньогрецька статуя.

Встановилася загальна німа пауза. Біля еридіанина стояв незнайомий чоловік, пристойно одягнений, хоча й видно було, що він побував у в'язниці.

Зерд, який почував себе трохи краще, підвівся на лікті. Тільки Римон не розгубився, кинувшись обіймати свого звільненого брата. Виявилось, що саме його Конфідус вивів з підвалу караючих.

Другим, хто зберіг незворушність, був Саєб, який попрямував до своїх речей і, подібно до комірника форту, видав Конфідусу його одяг, привезений з узбережжя.

Коли еридіанин, змивши із себе бруд інкубатора і вдягнений у звичайне вбрання, розповідав про події останніх годин, Лігнор не втримався і з досадою вдарив себе по колінах.

- У Цитаделі взагалі нікого не залишилося, крім Владики і Сірих жерців. Ви могли їх взяти голими руками.

- Що ти кажеш? - зацікавився Зерд. - Там більше немає охорони?

- Той натовп нікчем навряд чи зможе вам щось протиставити. Вважаю, що потрібно негайно йти туди, - Лігнор скочив з місця, готовий слідувати власним словам.

Та Зерд не поспішав віддавати наказ:

- Я не вірю, що у Владики немає напоготові якоїсь капості.

Втім, він уже сидів, розглядаючи план Цитаделі.