Розділ 34. Інкубатор

Конфідусу снився поганий сон. Старший жрець душив його, не даючи вдихнути. Руки нападника були на шиї Конфідуса, і він щосили стискав шию еридіанина. Втім, ворогу не вдавалося досягти своєї мети, хоча Конфідус не міг поворухнутися, бо Старший жрець не вийшов статурою. Як він не намагався, його хватка була занадто слабкою, і Конфідусу все ж вдавалося дихати, однак це було все важче і важче.

Величезним зусиллям волі він все ж таки зміг поворухнутися і відштовхнути від себе Старшого жерця. Однак руки зловмисника раптом стали дуже довгими і ніяк не хотіли відчіплятися від горла Конфідуса. Старший жрець віддалявся, а дві його руки зливалися в одну.

Першим, що відчув Конфідус, був сморід. Смерділо страшенно, і запах був ні на що не схожим. Схоже, цей сморід і привів його до тями. Рот був чимось забитим, і Конфідус спробував виплюнути це щось, та йому не вдавалося. Його рука трималася за трубку, вставлену до рота. що заважала нормально дихати.

Одурівши від смороду, він слабкою рукою намагався витягнути трубку. Друга рука не слухалася, так само, як і ноги.

Його скрутив напад кашлю, і Конфідусу здалося, що він задихається. Конвульсивним порухом руки йому таки вдалося витягти і відкинути цю гидотну трубку. І тепер він відпочивав, сидячі по плечі у смердючому багні.

Еридіанин намагався усвідомити, це сон чи дійсність, та пам'ять відмовлялася надати хоч якісь підказки. Намацуючи біля себе рукою, він наштовхнувся на інше тіло. Раптом прийшов спогад. Він згадав, як Старший жрець робив йому укол.

М'язи звело судомою, і Конфідус заходився обмацувати себе, намагаючись зрозуміти, на яку нечисть його перетворили. Та руки торкнулися шкіри, хіба що слизької від тієї гидоти, в якій він сидів.

Перемагаючи відразу, Конфідус простягнув руку і торкнувся тіла, що знаходилося поруч. На його подив, тіло було вкрито лускою на зразок шкіри ящірки. Це означало, що поруч з ним знаходиться перетворений.

Вмить Конфідусу захотілося опинитися якомога далі від цього місця. Якщо процес перетворення ще не зайшов далеко, може, вдасться вибратись.

У голові прояснювалося, і чутливість поверталася до кінцівок. Він спробував розім'яти пальці рук і ніг, коліна, потім спробував потягнутися. Все це доводилося робити дуже обережно. Якщо нечисть поруч з ним прокинеться, його спроба вибратися закінчиться, навіть не почавшись.

Та на його щастя, нечисть не прокидалася. По інший бік від Конфідуса знаходилося таке саме тіло, тільки луската шкіра на ньому була більш грубою. Нечисть на різних стадіях перетворення.

Конфідусу пощастило мати в своєму організмі частинку Чорного Серця, за допомогою якої його колись врятував Зерд. Вона поступово знешкоджувала отруту, яка повинна була зруйнувати нейронні зв'язки у мозку перетворюваного і таким чином витерти особистість.

Так само обережно еридіанин вхопився за край чану і підвівся. Перелізти через край виявилося дуже складним завданням, та за деякий час йому вдалося опинитися назовні.

Інкубатор був досить великим приміщенням. Обходячи його у повній темряві, Конфідус знайшов іще один чан із смердючою рідиною. Щоправда, він не наважувався досліджувати його вміст - йому вистачило двох сусідів, яких він виявив біля себе на початку.

А це що таке? Рука наштовхнулася на метал.

Металеві двері круглої форми. Та це ж шлюз, через який нечисть випускали у підземний хід. Згадавши про важіль, який піднімав решітку, Конфідус нишпорив руками по стінах. Важеля не знайшов, зате знайшов вимикач. У приміщенні спалахнуло світло. Щось подібне він уже бачив у Храмі Світла - магічні лампи, які світилися самі по собі.

Конфідус притиснувся до стіни, очікуючи вторгнення озброєних людей, однак нічого не відбувалося.

Еридіанин подумки подякував Єдиному. Схоже, що Єдиний був прихильним до нього. Якщо можна вважати прихильністю те, що він посадив його у цей смердючий чан. Втім, у деяких питаннях Конфідус вважав, що задум Єдиного не можна повністю осягнути розумом, і в цьому виявляв справжнє смирення.

Світло дозволило роздивитися приміщення. В кожному з чанів знаходилося по чотири чудовиська. Тільки одне місце було порожнім - в тому чані, з якого нещодавно вибрався він сам.

Нечисть ніяк на нього не реагувала. Стрибуни і "летючі миші", здавалося, спали глибоким сном.

Цінною знахідкою стала діжка з водою, що дозволило хоч трохи змити із себе смердючий мул.

Намагаючись знайти щось, що могло би послужити зброєю, еридіанин відшукав залізний ящик, у якому щось перекочувалося. Ящик овальної форми був замкнений на ключ, тож дізнатися, що саме всередині, не вдалося.

Тепер Конфідус уже пригадав обставини потрапляння в полон, та знайти Зерда не вдалося у жодному з чанів. Навряд чи перетворення Вартового відбувалося б набагато швидше, ніж його власне. А отже, його товариш зазнав іншої долі.

Конфідус не розраховував на допомогу, оскільки вони із Зердом вирушили до міста таємно, нікому не повідомляючи про мету подорожі. Втім. охорона барона не виглядала надто ризикованим підприємством, адже ніхто не уявляв, що вони потраплять до Малої Цитаделі.

Конфідус подумки прочитав ще одну молитву з проханням про допомогу у богоугодній справі, а боротьбу з нечистю він вважав абсолютно богоугодною справою.

Ще потрібно було знайти якесь ганчір'я, щоб прикрити сором.

Спробував відчинити двері, які повинні вести до Малої Цитаделі. Та в темряві нічого не вийшло, тож довелося знову вмикати світло.

Припускаючи, що за дверима є охорона, він не ризикнув виносити двері залізним ящиком. Зате став у нагоді металевий інструмент, знайдений в купі речей невідомого Конфідусу призначення. За його допомогою вдалося відсунути клямки вгорі і внизу дверей, після чого вони, хоч і не дуже охоче, прочинилися, випускаючи Конфідуса у коридор.

Можливо, безпечніше було виходити у підземний хід, та Конфідус так і не знайшов, як відкривається шлюзовий механізм. Зачинивши двері, щоб приховати сліди зламу, еридіанин підхопив ящик і попрямував коридором.