Розділ 33. Точка вибору

Мене розбудило тихе шипіння Білосніжки. У темряві я відчула, що наді мною хтось нависає.

Кішка всередині зашипіла і настовбурчила шерсть на загривку, та нападати не спішила. Звіриним інстинктом я вловила момент атаки, відкотившися в бік за мить до того, як у соснові лапи встромився ніж, і намагаючись підбити ноги невідомому нападнику.

Білосніжка кинулася на нього згори, а я покотилася далі, намагаючись уникнути наступного удару. Місце Нітти було порожнім.

Ну й манера у місцевих дівчат конкурувати за серце чоловіка.

Я скочила на ноги.

В темряві Білосніжка продовжувала атакувати невидимого мені ворога. З котячою спритністю я кинулася вбік, ухиляючись від наступного удару. Нападник встиг дістати ніж і продовжував свої спроби. Можна було закричати і покликати на допомогу, та кішка всередині мене відчайдушно цьому опиралася.

Врешті-решт, я віддалася на її волю, вперше на моїй пам'яті дозволивши їй діяти на свій розсуд.

Вона виявилася спритнішою і кмітливішою за мене. Моя рука миттєво ковзнула до кишені на поясі і палець натиснув на вістря, приховане в подарованому Амайєю ключі. При цьому я відступала по дотичній відносно уявного кола, де Нітта могла мене дістати, обертаючись навколо своєї вісі.

Галюциноген подіяв, і тепер я трохи бачила в темряві.

Схоже, Нітта діяла наосліп, тому що повернулася до протилежного кінця кімнати, закриваючись однією рукою від Білосніжки. Я бачила тільки контури її фігури, та цього було достатньо.

Обережно піднявши із землі камінець, я кинула його в протилежний кут, і Нітта негайно попрямувала на звук, звільняючи мені дорогу до виходу з кімнати.

Я помчала вперед. Нітта вже зорієнтувалася і бігла за мною, наздоганяючи.

Першим на допомогу прийшов Римон. Розбуджений галасом, він встиг вихопити кинджал і вдарити пробігаючи Нітту у стегно. Та здавалося, що це їй ніяк не заважає. Вона спритно перестрибувала через бійців, майже торкаючись мого одягу.

Несподівано нам напереріз кинувся Лігнор. Він спритно ухилився від зіткнення зі мною, підставивши Нітті підніжку. Вона зашпорталася, на мить втративши рівновагу, і в протиході широко махнула рукою, діставши Лігнора ножем. Ковзаючий удар прийшовся на пояс, що дозволило Лігнору перехопити руку зі зброєю. Нітта вирвала її больовим прийомом, коли втрутився Зерд. Він стрибнув їй на спину, притиснувши до землі, та їй вдалося вивернутися, глибоко увігнавши ніж у бік Вартового.

Підскочивший Лігнор вхопив дівчину за косу.

- Рубайте їй голову! - закричав він. - Вона змінена!

Саєб вивіреним ударом матійського меча відсік голову тварюці, та вона продовжувала борсатися.

Незважаючи на рану, Зерд притискав до землі руки монстра, які, здається, самі по собі намагалися повзти у мій бік.

- Руки! Рубайте руки! - закричав Лігнор.

Тільки після того, як тіло було розсічене на десятки шматків, конвульсії припинилися. Голова лежала окремо, дивлячись мертвими очима на склепіння печери.

Я підбігла до Зерда.

- Все в порядку, - через силу видихнув він.

Ім'я кинув мені в руки мішечок з нитками Чорного Серця. Руки миттю спітніли. Мені доведеться зробити те, що колись робив Конфідус.

Руки трусилися, тому Саєбу довелося взяти розв'язати мішечок.

Я витягла шматочок, схожий на уривок чорної скрученої водорості.

- Пробач, - пошепки сказала я Зердові, та він мене не чув.

Довелося вхопитися за ніж двома руками, щоб ривком витягти його з рани та відкинути зброю, яка мало не стала знаряддям мого вбивства, убік. Рана заповнилася кров'ю. Не звертаючи на це уваги, я вклала частинку Чорного Серця у рану і звела краї.

Кровотеча припинилася, Зерд перестав хрипіти. Його груди рівно піднімалися та опускалися, і нарешті він відкрив очі.

- Ще поборсаємось, принцесо, - посміхнувся він, і знову заплющив очі.

Двозначність його слів довелося списати на критичний стан пораненого.