Розділ 32. Зрада і помста

Старший жрець прокинувся від крику в сусідній кімнаті.

Його спальня сполучалася з покоями Владики. Саме звідти лунав крик:

- Підсилювач! Мерщій!

Одним з обов'язків Старшого жерця було дбати про належний фізичний і розумовий стан Владики. Вживлений Владиці чіп повновладдя за своїми параметрами переважав можливості мозку Владики, оскільки у середньовічному світі люди ще не досягли у своєму розвитку тієї стадії, коли здатність нервових клітин мозку утворювати нейронні зв'язки відповідала б вимогам розігнаного чіпу.

Через це у Владики траплялися істерики. Його напади безпідставної жорстокості Старший жрець теж відносив на рахунок цієї невідповідності. Тому він не поспішав займати місце Владики, хоча можливостей для цього у нього було більш ніж достатньо. Просто змішати не ті препарати під час чергового уколу, і з Владикою буде закінчено. Та варто зайняти його місце, як прийде наступний Старший жрець, і отримає над новим Владикою практично необмежену владу.

Цього не знав ніхто із Сірих жерців, і, тим більше, караючих.

Старший жрець узяв шприц, попередньо заповнений потрібною рідиною, і ввів голку у вену Владики, що важко дихав і тільки безсило стискав кулаки.

Підсилювач або бустер на деякий час нівелював різницю в параметрах чіпу і можливостях мозку, як супряженої з ним біологічної системи, піднімаючи показники нервових клітин на необхідний рівень. За цим слідувала неуникна розплата, коли Владика проводив години, не реагуючи ні на що і безглуздо дивлячись у стелю. Тому ін'єкція підсилювача застосовувалася тільки у крайніх випадках.

Старший жрець розташувався в кріслі, спостерігаючи за дією препарату.

Пальці Владики розтиснулися, дихання стало рівним, і на обличчі з'явилася посмішка.

Наразі Владика не помічав того, що відбувається в кімнаті. Вся його увага була зосереджена на віртуальній реальності. Владика увійшов у режим "full control".

* * * * *

Чого Нітта не врахувала, так це того, що разом із нею та Нью в кімнаті поселиться птах Вартової. Втім, це не дуже заважало її планам. Вона могла вбити Зерда ще в кам'яному переході, де Вартовий був без зброї і повністю беззахисним. Тільки один влучний удар у серце, як вона вже робила неодноразово.

Незважаючи на повноту влади на східному континенті, час від часу знаходилися люди. що намагалися підняти голос проти Владики. А оскільки він правив вже півтори сотні років, таких випадків назбиралося чимало.

Саме на такий випадок у Владики були преміальні бійці. Одного з них він відправляв до бунтівника, і заколот швидко припинявся. Останнім часом такі завдання виконувала саме Нітта. Жодного разу не схибила її рука, спрямована наказом Владики. Жодного разу, та не зараз.

Бунтівників вона бачила вперше і востаннє, не будучи нічим з ними пов'язана. А Зерду вона була зобов'язана життям.

Владика був двічі правий, коли побоювався жінок. Внаслідок розподілу керуючих центрів у мозку, чіп не міг надійно контролювати усі з них. Одна справа, коли перед перетворенням полоненого на нечисть особистість витиралася повністю, та інша справа, коли у жінки-преміального бійця особистість залишалася значним чином неушкодженою.

Нітта прекрасно розуміла: все, що відбувалося в кабінеті Владики - тільки гра, включаючи його загрози та іграшкове поранення. Та Зерд про це не знав. Для Вартового це було питання життя і смерті. І його, без перебільшення героїчний вчинок, коли він врятував її, справив глибоке враження на Нітту.

До неї ніхто і ніколи в житті так не ставився. Реальний вік Нітти був більшим, ніж їй можна було дати на вигляд. Принаймні, вона пам'ятала приблизно третину правління Владики, коли вона служила йому вірою і правдою.

Однак десь глибоко, в потаємному куточку свідомості жила мрія про волю.

Нітта виявила цей потаємний куточок свідомості випадково, коли при черговому сеансі анабіозу їй почали снитися сни.

У перервах між завданнями преміальні бійці лягали в анабіоз, щоб сповільнити процеси старіння фізичного тіла, і дати можливість автоматичним системам відновити накопичені пошкодження, спричинені розігнаною функцією нервових клітин.

Згодом Нітта навчилася зберігати цю часточку незалежності після пробудження. Їй доводилося дотримуватися надзвичайної обережності, оскільки чіп фіксував всі неналежні емоції бійця, після чого інформація передавалася Владиці.

Ієрархія чіпів, які постачали Владиці Темні Хазяї, і які встановлювалися підвладним йому створінням, була вибудувана наступним чином.

Вершиною цієї ієрархії був встановлений Владиці чіп повновладдя, який створював певного типу віртуальну реальність, за допомогою якої Владика мав доступ до будь-якого з підпорядкованих йому чіпів. В свою чергу, підпорядковані чіпи розділялися на декілька видів. Це були чіпи звичайної нечисті, чіпи Сірих жерців і чіпи преміальних бійців.

З першими двома все було зрозуміло. Чіпи нечисті активували ділянки мозку, відповідальні за агресію та злобу, роблячи їх домінуючими. Всі інші ділянки мозку пригнічувалися, але не вбивалися, оскільки це зробило б фукціонування організму неможливим. В сполученні з генетично зміненим тілом монстра, Владика отримував рядових бійців або вихованців, дії яких скеровувалися відносно простими програмами. Ці програми спрямовували енергію злоби та агресії на досягнення певної мети.

Такі ефекти, як шипіння та квакання монстрів, були побічними ефектами. Справа в тому, що генетична модифікація дозволяла отримувати тільки певні типи монстрів. Владика не міг створювати нечисть із довільними характеристиками, наприклад, гібрид несуна і копача, оскільки такі конфігурації не були стабільними. За увесь час вдалося отримати всього декілька експериментальних екземплярів, які виявилися стабільними і несли в собі якісь принципово нові, корисні для Владики характеристики. Більшість експериментальних зразків доводилося знищувати через те, що їхня злоба та агресія ставали некерованими і могли повернутися проти Владики та Сірих жерців, або ж проти інших монстрів. Тобто, зробити ділянки мозку, відповідальні за агресію та злобу домінуючими, було недостатньо. Ще потрібно було зробити цю агресію керованою, а це вдавалося не завжди.