Розділ 31. Несподівані помічники

Відійшовши вглиб тунелю, Темір стрибав і розмахував руками, намагаючись зігрітися. Вологий одяг немилосердно витягував тепло з його тіла.

Він стріпонувся, почувши шурхіт крил. Та це був усього лише птах.

"От дивина. Що тут робить птах?"

Та це ж птах Вартового!

Дійсно, це була Суахіль, яка вирушила на розвідку, упевнившись, що змінений найближчим часом не повернеться. Інтуїція птаха, який завжди знає, де знаходиться його Вартовий, безпомилково привела Суахіль до підземного доку.

Тепер вона підібралася до виходу з тунелю і обережно визирала, оглядаючи майбутній театр військових дій.

Птах з'ясував обстановку та повернувшися до Теміра видав серію клацань, запрошуючи юнака слідувати за собою.

Метушня, пов'язана з прибуттям Норісси, вже вляглася, і на палубі залишився один охоронець з ліхтарем. Та скільки Темір не виглядав із-за каменю, він не міг знайти способу наблизитися до корабля непоміченим. Східці прибрали, і дістатися можна було тільки вплав. Однак охоронець, підвісивши ліхтар на носі корабля, безперервно крокував по периметру палуби, здійснюючи обхід.

Більшу частину печери займало глибоке озеро. Це було зрозумілим з розмірів корабля. Осадка такого велетня не могла бути мілкою.

Видавши ще одну серію клацань, що означало сигнал приготуватися для Теміра, який заліг біля ходу в печеру, Суахіль попрямувала до корабля. Птах промайнув угорі майже непомітно, зникнувши з очей у темряві склепіння. Наступного разу Темір побачив темний силует, який завис над носом корабля в той час, коли охоронець віддалився на корму.

Суахіль вхопила камінь, який вона тільки могла підняти, і, підлетівши до ліхтаря, скинула камінь точнісінько на нього.

Задзвеніло розбите скло і потекло палаюче масло, а птах шугнув у темряву.

Вартовий кинувся до розбитого ліхтаря, намагаючись згасити пожежу. Затоптати полум'я не дуже виходило, тож він скинув із себе куртку, накривши залишки масла і виливши зверху відро води.

Однак Темір не став спостерігати за його діями, а стрімголов кинувся до озера і пірнув у воду. І щосили поплив до корабля, сподіваючись, що охоронець не почує сплесків на тлі того галасу, який виробляв він сам, лаючись і згадуючи недобрим словом скажених кажанів.

Підпливши до корми, Темір помітив канат, що звисав із поручня. Вхопившись за нього і перебираючи руками й ногами, він поліз угору. Тільки він встиг подумати, опинившись на палубі, що канат був якийсь незвичайний, як цей самий канат м'яко відв'язався від поручня і з тихим плеском поринув у озеро.

Попри всю небезпеку, юнак як зачарований дивився на темну воду. В цей час охоронець на носі приніс новий ліхтар і, продовжуючи бурмотіти щось собі під ніс, запалив його, повісивши на гак. Поки він милувався справою своїх рук, біля нього з'явився такий самий чорний канат, яким щойно скористався Темір, і, обхопивши охоронця поперек тулуба, потягнув у воду.

Спочатку охоронець борсався мовчки, та опинившись у воді, здійняв лемент. Однак Темір не став дочікуватися кінця цієї історії.

На кораблі знову увімкнулася ілюмінація. Темір опинився в комірчині для якірного канату. Наразі канат був майже розмотаний, тому в комірчині було досить просторо.

Тільки тепер Темір із жахом зрозумів, що видирався на палубу по щупальцю велетенського восьминога. А чому восьминіг вибрав своєю жертвою не його, а охоронця, Теміру було невтямки.

Оглянувши свою комірчину, він упевнився. що жоден восьминіг до нього не добереться, і трохи заспокоївся.