Розділ 30. Шлях до мети

Місцями дно уходило з-під ніг Теміра, і тоді йому доводилося плисти. Вогник попереду зник, тож доводилося рухатися зовсім наосліп. Слизьке каміння під ногами заважало впевнено знайти опору. Щоб не пропустити вихід з води, Темір ішов по мілководдю, тримаючись за крутий скелястий берег, що піднімався з води. Нарешті його зусилля були винагороджені. При черговому кроці рука зісковзнула зі скелі і провалилася в порожнечу. Присівши, Темір намацав сходи, що вели вгору.

Юнак натягнув вологий одяг і почав підніматися. Тепер рухатися було легше, принаймні камінь не був таким слизьким, як у річці. Хоча вологі черевики таки іноді ковзали по ньому.

Вгорі з'явилася цяточка світла. Преміальний боєць № 379, на відміну від жінок, яким Владика із сентиментальності залишав імена, мав тільки порядковий номер. Боєць № 379, передавши Норіссу на корабель, повертався для виконання наступного завдання. Тепер він мав доправити Владиці амулет дівчини.

Темір завмер. Найбільш розумним було повернутися до річки і сховатися у воді. Та в темряві він не встигне так швидко спуститися, і до того ж невідомо, в який бік рушатиме змінений. А в тому, що це він, а не Норісса, Темір не сумнівався.

З обох боків піднімалася кам'яна стіна. Нарешті вдалося знайти місце, де вона була нижчою, і, підстрибнувши, повиснути на одній руці.

Приклеївшись до стіни, і спираючись ногами на ледь помітні заглиблення, він повз по скелі. По обидва боки від сходів був природний кам'яний ландшафт, і, заповзши на стіну, Темір, незважаючи на крутість схилу, міг чіплятися за виступи і рухатися далі від сходів.

Благаючи Єдиного про яке-небудь укриття, Темір відчув, як його кінцівки втратили опору, і він покотився униз.

Його молитви були почуті. У скелі виявилася розщелина, куди він потрапив. Принаймні, тепер його не буде видно зі сходів.

Світло ліхтаря наближалося. Темір, здається, навіть дихати перестав. Нарешті світло зникло. Втім, Темір ще довго лежав, вичікуючи, поки мине небезпека.

Тепер йому потрібно було подолати зворотний шлях до сходів.

Стріли в сагайдаку постраждали при падінні, і Темір не був упевнений, чи серед них залишилися цілі. Лук, здавалося, був неушкодженим. Темір залишив своє знаряддя у розщелині, пообіцявши собі забрати його на зворотному шляху.

Він почав тремтіти від холоду, тож, вибравшися на сходи, пострибав, щоб зігрітися, і хутко поліз вгору.

В порівнянні із мандрівкою практично прямовисним схилом, підйом сходами вже сприймався Теміром як майже комфортний променад.

Юнак підійшов до великої печери. Обережно визирнувши із-за каменю, він побачив силует корабля. Після прибуття Норісси на кораблі увімкнули ілюмінацію, і тепер Темір міг оцінити його розміри.

Перше, що йому впало в око - на кораблі не було вітрил. Замість них були встановлені якісь дивні труби.

* * * * *

- Сер Дан! - почувши своє ім'я, Дан миттєво розплющив очі і сів.

Першим його запитанням було:

- Де Норісса?

- Ми її не бачили, - похитав головою Арісат. - Ви були непритомними, а інших живих ми не знайшли.

Дан потер голову, пригадуючи, що сталося, і з подивом побачив, що рукав пошматований, а на руці біліє свіжий шрам.

- Це були змінені. Троє.

- Ми знайшли тільки двох, і вони вже не бійці.

Штучка.

Дан почав озиратися в своїй схованці, та його зброї не було.

Подальші пошуки не дали жодного результату. Штучка зникла.

- Р-р-роззява! - Зелений не збирався йому співчувати.

Дан намагався пригадати, що було перед тим, як він втратив свідомість.

Бійці, які неодноразово бачили кірт сера Вартового у дії, прочісували місцевість, та все марно. Дану довелося вдовольнитися парою трофейних кривих ятаганів.

Тим часом, один з бійців знайшов слід вершника, що вів у зворотному напрямку.

- Їдемо за ними! - наказав Дан.

Варто було групі вершників віддалитися, як на дорогу вийшов боєць №379, провівши їх довгим поглядом. За ним з верхівки невідомо як вирослої тут високої сосни уважно слідкувала Суахіль.

Виручивши Зерда з біди разом із своїми пернатими товаришами, Суахіль поверталася до Норісси, і встигла якраз вчасно, щоб побачити, як дівчину забирає змінений. Їй вдалося простежити за ними до входу в печеру, та переслідувати їх у підземеллі птах не ризикнув, залишившись очікувати біля входу. І його очікування не було марним. За деякий час до печери увійшов Темір, а згодом із неї вийшов змінений.

При його появі Суахіль тихенько зашипіла, втім, це було більше для порядку, оскільки попереджати тут було нікого.