Розділ 29. Підземний док

Поплескавши Норіссу по щоках, щоб вона прийшла до тями, змінений поставив її на ноги і спрямував до захованого в кущах входу до катакомб. Він не поїхав прямою дорогою до Цитаделі, що проходила повз трактир Теміра, очевидно маючи на меті якийсь інший шлях.

Стриноживши коней, змінений зв'язав руки дівчини, закріпивши кінець мотузки у себе на поясі, і підштовхнув її до входу в підземелля.

На відміну від підземних ходів, у яких побували Зерд і Лігнор, цей вхід розпочинався крутим спуском, що переходив у кам'яні сходи. Норісса слухняно спускалася, зупинившись тільки один раз, коли змінений смикнув за мотузку, щоб запалити схований у ніші ліхтар.

Вони йшли кам'яним парапетом над темною прірвою.

Схоже, цей тунель був природною печерою багатокілометрової довжини. Через деякий час шляху над прірвою, вони підійшли до дерев'яних дверей, які змінений відчинив, і звернули з кам'яного парапету на сходи, що спускалися далі вниз. Норісса збилася з ліку, намагаючись перерахувати сходи, а вони все не закінчувалися. Її трохи нудило від необхідності весь час дивитися у темну прірву внизу, тому вона намагалася дивитися тільки собі під ноги.

За весь цей час змінений не промовив жодного слова. тож у Норісси не було сумнівів, з ким вона має справу. Схоже, амулет він зняв, коли дівчина була непритомною, і тепер у неї не було навіть слабкого шансу на втечу.

* * * * *

Захекавшись, Темір підбіг до кущів, у яких зникли викрадач із дівчиною

Коли Дан із Норіссою вирушили у зворотний шлях, Темір, не витримавши думки про те, що більше ніколи не побачить свою кохану, поїхав за ними. Він вибрав коротшу дорогу, щоб наздогнати їх уже в долині, не потрапляючи на очі.

Юнак був свідком сутички і, так само, як і Норісса, дійшов висновку, що нападники не є звичайними людьми. Залігши між скельних уламків, Темір спостерігав за боєм, тільки дивуючись швидкості, з якою маневрували бійці. Тепер він був озброєний краще, ніж минулого разу - у нього був лук і мисливський ніж. Та все одно йому було не зрівнятися із супротивниками.

Побачивши, як один із змінених увозить Норіссу, Темір відповз на безпечну відстань, скочив на коня і помчав слідом. Хоча він непогано знав місцевість, та ніколи раніше йому не зустрічався прихований вхід до катакомб.

Невдовзі він просувався кам'яним парапетом. яким нещодавно пройшла Норісса з бандитом. На відміну від них, у Теміра не було ліхтаря, і доводилося рухатися вкрай обережно, оскільки кожен необачний рух міг стати для нього останнім.

Притискаючись спиною до стіни, він намацував рукою кам'яну поверхню. Впевнившись у тому, що є опора, переставляв ногу і робив наступний крок. Через це Темір мало не пропустив прочинені дерев'яні двері. Як не дивно, він майже зумів наздогнати зміненого і Норіссу, і тепер далеко внизу бачив блимаючий вогник ліхтаря.

Спускатися сходами у темряві над прірвою було непростим завданням. Побоюючись втратити вогник попереду, Темір сів на верхню сходинку, спустив ноги на наступну, вперся іззаду руками і перемістився на сходинку нижче. Так він і спускався, нагадуючи дивного павука, що підбирається в темряві до своєї здобичі. Тільки от здобиччю за цих обставин скоріше міг стати сам Темір.

Подолавши десятки зо три сходинок, він зупинився перевести дух. Вогник унизу швидко віддалявся. Темір відчайдушно запрацював руками і ногами, та вогник продовжував віддалятися. Це навело його на думку, що втікачі рухаються по воді.

Дійсно, внизу він знайшов підземну річку. Ліхтар вже було майже не видно, він тільки інколи з'являвся у полі зору. Темір кинувся у воду і поплив, та на середині річки виявилося, що глибина сягає йому всього лише по груди. Тому він став на каміння і пішов, відштовхуючись від дна. Йти довелося проти течії, і час від часу Теміра зносило назад, через що він намагався триматися ближче до берега.

* * * * *

Після того, як човен, у якому змінений перевозив дівчину підземною річкою, пристав до берега, для Норісси, подолавшої важкий спуск, почався такий же важкий підйом. Змінений підганяв її, штовхаючи у спину, та зв'язані руки робили підйом високими сходинками надзвичайно важким, тому дівчині весь час доводилося зупинятися і відпочивати.

Її одяг став брудним від падінь, і врешті-решт Норісса попросила розв'язати їй руки, та змінений начебто її не почув.

Нарешті, вони вийшли до підземного ходу, що чимось нагадував нещодавно бачений парапет, з тією відмінністю, що тут не було прірви.

Тунель закінчився, і вони потрапили до печери, такої високої, що її склепіння губилося в темряві. По мірі наближення до центру печери знову повіяло свіжістю, як це було біля підземної річки, і незабаром у світлі ліхтаря з'явилися контури інженерних споруд. Норісса побачила причал, а біля причалу знаходився справжнісінький корабель. Вони знаходилися у секретному підземному доку Владики.

В обличчя Норіссі вдарило світло прожектора, і до них попрямували озброєні люди. Це нагадало дівчині її першу подорож на Схід.

Змінений мовчки передав Норіссу з рук в руки і, розвернувшись, попрямував назад, туди, звідки вони тільки що прийшли.

Розміри корабля вражали, так само, як і розміри його підземного сховища. Та дівчині не дали змоги як слід усе роздивитись.

- Вперед! - конвоїр штовхнув її на східці.

В трюмі на них очікувало просторе і добре освітлене приміщення, у якому дівчина побачила декілька саркофагів. Звичайно, такого слова вона не знала. Для неї вони виглядали як великі скрині із прозорою кришкою. Всі були порожніми, тільки в одній лежав оголений чоловік.

Норісса злякано відсахнулася. Спочатку вона вирішила, що це покійник, та потім подумала, що цей чоловік схожий на живого і, напевно, спить.

Її підвели до одного із саркофагів і наказали роздягатися, а оскільки дівчина пручалася, її схопили декілька пар рук, зняли одяг і вклали у саркофаг.