Розділ 25. Секретний резерв

Накинувши на плечі дівчини свою куртку, Темір вивів Норіссу із залитої кров'ю монстра кімнати. Одяг, який вдалося добути для неї, був зіпсований. Тож, Темір привів Норіссу до комори і запропонував штани і сорочку із своїх запасів, призначені для робітників. Зважаючи на досить високий зріст, їй довелося лише трохи підвернути рукави. Незвична до чоловічого вбрання, вона роздивлялася себе у дзеркало.

Цей процес перервав Дан.

- Норісса, ми повертаємось на узбережжя.

Його тон не припускав заперечень.

Норісса із задоволенням залишилась би погостювати у Теміра декілька днів, та безлад, спричинений нападом монстрів, невблаганно свідчив про те, що її перебування може піддати господарство Теміра ще більшій небезпеці. До того ж, Дану буде важко забезпечити їй надійний захист.

- Пробач! - Норісса поривчасто обійняла Теміра і легенько поцілувала його в щоку.

- Я повинна їхати. Дякую тобі за все! - легкий потиск руки мав передати вдячність, та закоханий юнак сприйняв це зовсім інакше, проводжаючи Норіссу поглядом.

Хто він такий, щоб іти проти сера Вартового.

Темір скинув із себе заціпеніння. Він має повертатись до господарських справ. До свого буденного і такого звичного життя, що після від'їзду Норісси стане сірим і тужливим.

Темір вийшов до зали трактиру, розмірковуючи про те, яким чином витягти монстра з кімнати, щоб не перелякати відвідувачів, і що робити з другим, який залишився на задньому дворі.

Більша частина людей і далі мирно трапезували, не помітивши, що зовсім поруч точився жорстокий двобій. Так і без клієнтів залишитися недовго.

Один із цих, мирно трапезувавших відвідувачів трактиру підвівся із-за столу, осідлав коня і щосили помчав дорогою, що вела до Малої Цитаделі. П'ятий спільник нападників залишився непоміченим, і тепер поспішав із доповіддю до Владики.

* * * * *

Піднявшись до свого кабінету, Владика викликав Старшого жерця і усамітнився з ним. В Малій Цитаделі його не залишало відчуття, що він зв'язаний по руках і ногах. У нього була хіба що десята доля тих можливостей, що були доступні йому, коли в його розпорядженні був портал у Храмі Світла. Тепер він змушений ретельно прораховувати використання обмежених ресурсів.

- Сідай, - Владика показав Старшому жерцю на крісло.

Той вмостився на краєчку і, якщо би хтось його побачив у цей момент, він би нізащо не впізнав упевненого в собі володаря доль, який робив ін'єкцію отрути Конфідусу. Це була маска для підлеглих.

До речі, Сірий жрець не вважав своїх підлеглих рабами. Добре розуміючи, що його влада тримається на їх відданості, Старший жрець намагався здобути їх лояльність різними способами.

Так, Владика мав рацію - через декілька років рядові чіповані жерці перетворювалися на механічних ляльок, і на їх місце приходили інші. Та протягом цих декількох років Старший жрець невтомно вивчав їх сильні і слабкі місця, щоб створити відповідну систему мотивації.

Йому самому пощастило більше. По мірі просування кар'єрними сходами частина обмежень на його чіпі знімалася, і він уже не пригнічував так сильно мозкові функції і життєдіяльність організму. Тож, Старший жрець мав підстави розраховувати на середню тривалість життя. Та навіть більше, якщо буде така ласка Владики.

А можливості для цього у Владики були. Отже, Старший жрець був найбільш відданим і вмотивованим його слугою. І єдиним, з ким Владика міг обговорити найбільш секретні деталі свого плану.

Коли за деякий час Старший жрець вийшов з кабінету Владики, він мав усі необхідні інструкції щодо подальших дій.

Стверджуючи, що підготовлених бійців у Малій Цитаделі всього двадцять, Теветій дещо помилявся. На випадок надзвичайних ситуацій Владика мав особливо виплеканий резерв. В цьому резерві було всього п'ять бійців. Але яких бійців!

З кожної партії рабів, яким судилося стати вихованцями, а Владика вважав, що має повне право визначати долю цих людей, відбирали тих, у кого буде шанс стати преміальним бійцем.

Сірі жерці оцінювали фізичний стан, бажання співпрацювати, і особливе значення надавалося бойовим навичкам раба. На відміну від звичайних вихованців, преміальним бійцям не витирали особистість повністю. Біоробот з витертою особистістю, тобто звичайна нечисть, здатний виконувати тільки відносно прості програми. Він нездатний оцінювати ситуацію або приймати рішення, тому що для цього потрібен функціонуючий мозок. Тому спеціальний чіп преміальних бійців блокував тільки окремі ділянки мозку, що відповідали за мораль і відданість. Тепер їхню мораль і відданість буде визначати чіп. Також він перетворить їхнє тіло на тіло супермена. Або суперменки, бо жінки також могли стати преміальними бійцями. Їм Владика відводив особливу роль.

Надзвичайна швидкість реакції, сила м'язів та автономність. Не відрізняючись зовні від людини, преміальні бійці були сильнішими і спритнішими за будь-якого звичайного бійця.

Щоб змінити тіло таким чином, живлення здійснювалося внутрішньовенно, спеціальними сумішами, які доповнювали роботу чіпа. Автономність життєвих функцій робила вбивство преміального бійця надзвичайно складним завданням.

Після дозрівання і тренувань протягом року, вони проходили через серію гладіаторських боїв. На цей момент майбутні преміальні бійці досягали такого рівня бойових якостей, що жодна людина не могла стати для них спаринг-партнером. Тому між ними влаштовували гладіаторські бої. У жорстоких сутичках виживав тільки один з десяти, і саме цей "особливий" вихованець, як називав їх Владика, ставав преміальним бійцем.

Інстинктивне знання слабких місць суперників різного біологічного виду також забезпечував імплантований чіп.