Розділ 24. Суперниця

Підземний хід закінчувався у гроті, високо над рівнем моря.

Як не заперечував Саєб з огляду на мою слабкість, я все ж наполягла на перетворенні у велику кішку. Ще на один раз мене вистачить.

Якщо Зерд став монстром, це може вберегти життя моїх товаришів.

На м'яких котячих лапах я підкралася до джерела диму, не потривоживши жодного камінця.

За домовленістю, інші залишалися спостерігати за мною з гроту, з тим, щоб у випадку несподіваних подій мати зручнішу позицію для оборони.

З'явившись на вході в печеру, велика кішка миттєво оцінила диспозицію.

На камені сидів Зерд в настегновій пов'язці. Від нього майже не тхнуло в'язницею, схоже, він встиг змити запахи Цитаделі у морі. Іззаду його обіймала за шию незнайома дівчина. яка щось говорила йому на вухо. В глибині печери ще один чоловік займався чимось незрозумілим. При появі великої кішки він скочив на ноги, спостерігаючи за нею та за реакцією Вартового. Втім, переконавшись, що Зерд нічого не робить, чоловік завмер в очікуванні.

На мій подив, спокійніше за всіх відреагувала дівчина. Вона випросталася, все так же тримаючи руки на плечах Зерда. Тільки коли я зробила крок уперед, їй довелося відступити.

Звичайно ж, Римон не зміг зрадити собі, і замість того, щоб очікувати в гроті у відповідності до мого наказу, слідував за мною, та так спритно, що навіть я нічого не помітила, і тепер показався на вході. Так само миттєво оцінивши ситуацію, він махнув рукою іншим наблизитись.

Коли всі зібралися в печері, мене насмішило невдоволення на обличчі Саєба. Цей спритний єгер знову його випередив!

Та велика кішка сміятися не вміла. Вона просто підійшла до Зерда, поклавши лапи йому на коліно.

Схоже, на його тілі додалося свіжих шрамів. Побачивши це, кішка ледь чутно загарчала. Зерд звично потягнувся до мене, щоб здійснити зворотне перетворення, та я відскочила з обуреним гарчанням. Не вистачало мені з'явитися оголеною перед купою малознайомих чоловіків.

Зерд розсміявся і скуйовдив мені шерсть на загривку.

- Дай мені її одяг, - повернувся він до Саєба.

Схоже, в його світі оголеність не вважалася чимось ганебним. Позбувшися одягу, він виглядав так само впевнено, як і в повному бойовому екіпіруванні.

Останнє, що я помітила, ідучи за ним у дальній кут печери, - Саєб заговорив з дівчиною, за звичкою пересипаючи свою мову потоком люб'язностей.

Зерд притиснув мої плечі до землі, і вже за мить я повернулася у своє тіло. Він нависав наді мною, майже оголений. Його очі потемнішали від пристрасті. Та він швидко опанував себе, вклавши всю енергію бажання, що вмить охопило його, у ніжний поцілунок. Гарячі губи обпалили мою шкіру у місці, де плече переходить в шию.

Відкотившись убік, він жартома став у бойову стійку і подав мені речі.

Натягаючи сорочку, я відчула чийсь колючий погляд. На фоні променів світла стояла незнайома дівчина і дивилася на мене з ненавистю.

Варто було нам із Зердом повернутися до інших, як вона загубилася в натовпі, а нас у печеру набилося чимало. Коли всі перезнайомилися, Зерд коротко розповів про свої пригоди.

Після пропозиції Зерду поділитися з ним одягом від бійців Римона, які були вищі на зріст, завбачливий Саєб, на мій подив, витяг речі Зерда, які залишалися у маєтку сера Тангрета.

- Я начебто додому повернувся, - засміявся Зерд, вдягнувшись у звичайне вбрання.

Де був його дім, нікому з нас не було відомо. Втім, про свій дім я теж намагалася не згадувати. Тепер цей світ був для нас домом, з нечистю, Владикою та вірними друзями, які нізащо не залишать тебе у біді і без одягу.

- Тепер би щось з'їсти, - знову засміявся Зерд. - Після цих пригод у нас із Нью звіриний апетит. Та й Нітта, думаю, не проти перекусити.

Так я дізналася ім'я своєї нової суперниці.

Крім одягу, Зерду дісталася зброя, яку відняли у караючих в підземному ході. Чоловіки облаштовували табір. Кірт, що належав Лігнору, відкривав майже безмежні можливості у зведенні фортифікаційних споруд. Для початку завалили вихід із підземного ходу, оскільки мені здавалося очевидним, що цим шляхом за нами мають надіслати погоню. Втім, ніхто з караючих не бачив, куди ми зникли з підземного ходу, так само, як не бачили вони і Зерда з його супутницею, пробігши повз замаскований лаз.

Завал можна було досить легко розібрати іззовні, тоді як ізсередини це зробити практично неможливо.

Другим кроком було укріплення печери. де ми знайшли Зерда. Вона була досить довгою і розділялася на декілька "кімнат", де можна було розташуватися. За останньою з них була щілина в стіні, яка дозволяли пролізти людині невисокого зросту. Цю щілину заклали так само, як вихід з підземного ходу.

В компанії єгеря нам не загрожувало померти з голоду. На вугіллях уже смажилися великі шматки оленини, запікалася риба та якісь їстивні корінці. Римон навіть добув декілька грибів, і так само поклав їх у гаряче вугілля. загорнувши в листя.

- У нас буде королівський обід - зауважив Зерд. - У в'язниці не годували такими ласощами.

Та моя увага мимоволі була прикута до Нітти. Втім, вона, здається, забула про Зерда, жартуючи з молодими бійцями Римона.

Передаючи їжу, Зерд торкався моїх пальців, і кожен дотик його руки сповнював мене хвилюванням. Та тверезий розум нагадував, що не можна скидати з рахунків варіант, що Зерда встигли перетворити на чудовисько.

Щоправда, для вирощування звичайної нечисті потрібно було провести тривалий час в інкубаторі. Та хтозна, які ще можливості є у Владики.

Так і не встигши придумати, де знайти відповідь на своє запитання, я помітила, що куняю.

Зерд підвівся:

- Дівчатам час відпочивати.

І він повів мене до однієї з дальніх "кімнат" печери.

Нітта підвелася і безсоромно пішла за нами слідом. Авжеж, Зерд сказав "дівчата", та не треба розуміти так буквально.

Виявляється, вона вирішила, що дівчат розмістять окремо, і ми з нею будемо ділити спальне місце.